Василий Вовк, Маркиан Лубкивский и главная тайна СБУ

Все-таки «совок» умирает только с его носителем. Формы соцсоревнования всосаны с молоком матери. И никуда не деваются. Очень странно выглядят на телеэкранах взрослые дядьки из СБУ, которые откровенно «гонят», «втирают», и «втюхивают». При том, что на самом деле у «службы» есть и совершенно реальные успехи, но пожилые комсомольцы своим тупым и брехливым пиаром дискредитируют даже их. Все уже привыкли к никогда не выключающему дурака Маркиану Лубкивскому, который ежедневно ловит группы террористов-диверсантов, которые, потом, судя по Единому реестру судебных решений куда-то испаряются. То, что осталось в сухом остатке, можно прочитать или в реестре, или в длиннющем приложении к этому тексту. 2 засекреченных наглухо дела, несколько действительно посаженных террористов, остальное – решения суда об освобождении от уголовной ответственности по ст.258 (терроризм) в связи с тем, что держать этих бомжей уже просто негде. Шутка. В связи, естественно, с помощью следствию, раскаянием, чистосердечным признанием и так далее. Итак, к Маркиану Лубкивскому, пересажавшему половину ФСБ уже все привыкли. Как тут черт дернул за язык самого Председателя Наливайченко заявить о том, что кремлевский политтехнологический гнидник Сурков лично командовал снайперами на Майдане. Свежо. Но дико.

Потом Голове пришлось неловко оправдываться, что дескать, в это время Сурков был в Киеве, жил на объекте СБУ. Ну … в принципе, конечно, мог бы и командовать, мог даже трахнуть земляного зайца в Межигорье. Однако, парад клоунов на этом не закончился. На арену вышел патриарх этого жанра – начальник следствия СБУ Василий Вовк. Сей благородный муж с признаками старческого маразма развеял очередную журналисткую утку о том, что в сухом остатке океана красноречия Маркиана Лубкивского остался лишь один осужденный террорист. На самом деле, как поведал господин Вовк их нааааамнооого больше. А еще больше тех, которых обменивают на наших пленных. Ну и суды, ссука, понятное дело, тормозят. И все бы ничего, народ у нас добрый и доверчивый, но тут Вовка потянуло поговорить о «политических убийствах». Лучше бы говорил о коммунальных проблемах Винницы, мэром которой собрался в свое время стать. Вместо этого Вовк выдал за наработки следствия СБУ интернетовскую «утку» о несуществующем брате Калашникова, который попал в ДТП с 6 миллионами гривен. Вот так, одним предложением господин Вовк выдал главную тайну СБУ. Тайну о достоверности источников и тонкостях оперативной работы. Подчеркну, и это при том, что у СБУ есть вполне реальные успехи, о которых вполне можно было бы рассказать. Может быть Вовк о ней просто не знает?

Короче. Что я собственно хотел сказать. Вы заебали уже со своим тупым пиаром. Хватит уже бояться соцсетей и истеричек, которые всегда будут говорить, что вы ничего не делаете, а если делаете – то плохо. Хватит бояться Президента, который вас боится не меньше. Хватит лепить свой «героический имидж» в надежде, что он защитит от отставки или мусорной люстрации. И хватит вообще трепаться. Как говорил один умный человек, «глава спецслужбы вообще не должен ничего говорить. Даже если появляется «случайно» в эфире. Ему достаточно просто зловеще улыбаться.

Сергей Никонов, «ОРД».

 

P { margin-bottom: 0.21cm; }

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   826/20045/14                                         Головуючий у 1-й інстанції:   Огурцов О.П.                                                                                                           Суддя-доповідач:  Горбань Н.І.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

31 березня 2015 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                        Горбань Н.І.,

        суддів:                                                                             Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі:                                                                 Драч М.Ю.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” (п. 4 ст. 7)

В С Т А Н О В И Л А:

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” (п. 4 ст. 7)

У Х В А Л И Л А:

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” (п. 4 ст. 7)

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

           Головуючий суддя:                                                        Н.І.Горбань

          Судді:                                                                              Г.В. Земляна

                                                                                       Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2015 року.

.

Головуючий суддя                                                                 Горбань Н.І.            

Судді:                                                                                           Земляна Г.В.

                                                                                                                    Сорочко Є.О.

 

 

 

   Справа № 640/13057/14-к

н/п  1-кп/640/479/14

       УХВАЛА                                    

       ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ            

 

    “27” серпня 2014 р.      

          Київський районний суд м. Харкова   у  складі:

             Головуючого  судді   Нев’ядомського Д.В.

             при секретарі        Косаригіної Ю.С.

                 прокурора                         Максюк О.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у  кримінальному провадженні №22014220000000178  за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Стерлітамак, Республіки Башкортостан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,  за ч.2 ст. 258-4, ч. 1  ст. 258-5 КК України, -

                  встановив:

До суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором прокуратури Харківської області Максюк О.Л. та підозрюваним ОСОБА_1, з обвинувальним актом та додатками до нього.

Згідно угоди та обвинувального акту, ОСОБА_1, маючи умисел на матеріально технічне забезпечення сприяння вчиненню терористичного акту за допомогою грошових коштів, приблизно 03.06.2014 року, перебуваючи у м. Харкові, здійснив умисну передачу грошових коштів у сумі 3000 гривень особі на ім’я ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_1, діючи з умислом, спрямованим на забезпечення участі групи осіб у вчиненні терористичних актів проти учасників антитерористичної операції на території Луганської області умисно передав вказану суму грошових коштів ОСОБА_3 з метою організації останнім участі у групі осіб у збройних конфліктах на боці самопроголошеної «Луганської народної республіки» проти учасників антитерористичної операції на території Луганської області. В подальшому, вказані грошові кошти були використані останнім на доставку осіб до м. Луганська та забезпечення їх перебування на території вказаного міста.

    Після цього, приблизно 20.06.2014 перебуваючи у місті Луганську, ОСОБА_1 налагодив контакт з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім’я «ОСОБА_5», з яким останній домовився про можливість постачання на територію Луганської області осіб, які в подальшому повинні були брати участь у бойових діях, тобто здійснені терористичних актів на стороні бойових угрупувань самопроголошеної «Луганської народної республіки» у батальйоні «Зоря». При цьому, з останнім були обговорені умовні знаки зв’язку при прибутті завербованих осіб для участі у бойових діях (здійснені терористичних актів) до м. Луганська.

В наступному, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Харкові, в період з 22.04.2014 року по 30.06.2014 року за допомогою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи з єдиним протиправним злочинним умислом, здійснив вербування групи осіб із місцевих мешканців у приблизній кількості 15 осіб з метою відправлення їх для участі у збройних конфліктах (здійсненні терористичних актів) на території Луганської області на боці бойовиків самопроголошеної «Луганської народної республіки» у батальйоні «Зоря» проти учасників антитерористичної операції. При цьому, 01.07.2014 року ОСОБА_1 з метою матеріального забезпечення сприяння вчиненню терористичного акту (участі у бойових діях) вказаної групи на боці самопроголошеної «Луганської народної республіки» здійснено передачу ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 250 гривень додатково до 3000 гривень, які були ним раніше передані ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінуються кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 258-4 та ч. 1 ст. 258-5 КК України, тобто вербування осіб з метою вчинення терористичних актів, вчинене щодо кількох осіб, а також фінансування тероризму, а саме умисні дії, вчинені з метою фінансування та матеріального забезпечення сприяння вчиненню терористичних актів.

    Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним була досягнута під час досудового провадження.

    Згідно її умов, прокурор та обвинувачений погодилися на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст.  258-4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України — 5 років позбавлення волі, за ч.  1 ст. 258-5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України — 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна в силу ст. 59 КК України із застосуванням ст. 70 КК Українипризначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК у вигляді З років іспитового строку без конфіскації майна.

    В підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачений підтвердили цю угоду.

    Вивчивши угоду, обвинувальний акт з додатками, вислухавши прокурора та обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вона не підлягає затвердженню з наступних підстав.

    Так, згідно ч.7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та /або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди  суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке передбачає можливість укладення угоди;

2) умови угоди  суперечать інтересам суспільства;

3) умови угоди  порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;

5) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

   Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

   Згідно санкції ч. 2 ст. 258-4 КК України, передбачена відповідальність у вигляді позбавлення  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років.

   Згідно санкції ч. 1 ст. 258-5 КК України, передбачена відповідальність у вигляді позбавлення  волі  на  строк  від  п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати  певні  посади  або  займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

   Таким чином, при укладенні угоди помилково вказано застосування до обвинуваченого міри покарання за кожен із злочинів на підставі ст.. 69 КК України, проте, саме покарання за кожен із злочинів вказано у межах санкції вказаних статей. Крім того, згідно ч. 1 ст. 70 КК України — При  сукупності  злочинів   суд,   призначивши   покарання

(основне і додаткове) за кожний злочин окремо,  визначає остаточне

покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш  суворим

або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

  Оскільки сторони дійшли згоди про призначення покарання за кожен із злочинів у вигляді 5 років, і за сукупності злочинів, шляхом  поглинення менш суворого покарання більш  суворим, то відсутня можливість призначення покарання  у вигляді 5 років, як вказано в угоді про визнання винуватості. При призначенні покарання шляхом повного чи часткового складання призначених покарань — відсутня можливість застосування ст.ст. 75,76 КК України.

Таким чином, умови угоди суперечать вимогам ст..ст. 70, 75 КК України, отже не може бути затверджена судом.

Оскільки угода затверджена на стадії досудового розслідування, суд, на підставі  повертає матеріали кримінального провадження та обвинувальний акт до органу досудового розслідування для продовження провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 474 КПК України, суд,-

                   У Х В А Л И В:

  Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30 липня 2014 року між прокурором відділу прокуратури  Харківської області Максюк О.Л. та обвинуваченимОСОБА_1, у кримінальному провадженні №22014220000000178 від 25.07.2014 року.

Повернути обвинувальний акт за результатами досудового розслідування    у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.07.2014 року за №22014220000000178  відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками складу    кримінального правопорушення — злочину, передбаченого ч.2 ст. 258-4, ч. 1  ст. 258-5 КК Українидля продовження досудового розслідування.    

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, потерпілим, прокурором в апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя                        Д.В. Нев’ядомський

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді                 Приндюк М.В.

суддів                                      Лашевича В.М., Глиняного В.П.

з участю секретаря                 Ковби А.В.

прокурора                               Левчука В.В.

представників                         ОСОБА_1, ОСОБА_2                        

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Юрт Індастри» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ПавловськогоІ.М., погоджене прокурором Генеральної прокуратури України Левченком В. та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Юрт Індастри» у розмірі 100 000 000 (сто мільонів) російських рублів (31 940 000 грн.), що знаходяться на транзитному рахунку № 37390000000150 ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614). Згідно ухвали, слідчий суддя наклав арешт на грошові кошти з тих підстав, що вони є предметом кримінального правопорушення.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «Юрт Індастри» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Апелянт вказує, що висновки суду про наявність правових підстав для накладення арешту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки грошові кошти, на які накладено арешт, не були призначені для фінансування кримінального правопорушення. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що службовим особам ТОВ «Юрт Індастри» не оголошено про підозру, а тому, на його думку, у кримінальному провадженні не може бути накладено арешт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Методом державного реакції на порушення, які носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму  здійснення завдань кримінального провадження.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Так, розглядаючи клопотання слідчого про застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні № 37390000000150, слідчий суддя встановив, що предметом досудового розслідування Головним слідчим управлінням СБ України є факт посягання на суспільну безпеку, шляхом фінансування тероризму, а саме, дії передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 258-5 КК України.

Як зазначив слідчий суддя, та що відповідає матеріалам кримінального провадження, в період травня 2014 року службові особи ТОВ «Юрт Індастри» (код ЄДРПОУ 32255342, м. Донецьк, вул. Світлого Шляху, 1В), діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, які перебували на території Російської Федерації, переслідуючи мету фінансування тероризму в особливо великому розмірі, 05 травня 2014 року на банківський рахунок підприємства №26006000003582, відкритий у ПАТ «Креді Агріколь банк» (МФО 300614) з рахунку № 40502810740030000001 представництва ВАТ «Главное управление обустройства войск» (код ЄДРПОУ 26610813, м. Севастополь, вул. Кулакова, 43, відкритого у RNKB (ОАО) Моskva (RU044525607), перерахували грошові кошти у розмірі 100 мли. російських рублів (31,94 млн. грн.), які попередньо були отримані від Міністерства оборони Російської Федерації. В подальшому, після отримання вказаних грошових коштів на території України, вони мали бути використані для фінансування та матеріального забезпечення терористичних груп (організацій), підготовки та вчинення терористичних актів на території південно-східного регіону України, що могло спричинити заподіяння значної майновою шкоди або призвести до інших тяжких наслідків.

Взявши до уваги зазначене та перевіривши доводи клопотання слідчого про необхідність арешту коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ «Юрт Індастри» слідчий суддя задовольнив його вимоги, пославшись на те, що зазначені кошти підлягають арешту, оскільки мають ознаки, визначені ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто могли бути предметом злочину. Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, арештовуючи вказані грошові кошти, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства і доводи апеляційної з цього приводу не заслуговують на увагу.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно, що передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, є самостійною правовою підставою та закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває . А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може бути арештовано і у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.

Стан доказів, що вказують на вчинення злочину та свідчить про те, що кошти товариства мають ознаки предмету злочину, є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зазначені докази були предметом належної перевірки слідчого судді. Посилання ж апелянта на те, що кошти, які надійшли на рахунок товариства з Російської Федерації не були спрямовані на фінансування тероризму в Україні, мають бути перевірені органом досудового розслідування в сукупності з іншими даними, які є в розпорядженні слідства.

Настання будь-яких негативних наслідків, які б переважали інтереси держави у цьому кримінальному провадженні, з матеріалів кримінального провадження не вбачається та апелянтом не доведено. Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, оскільки виправдані інтереси держави, пов’язані з посяганням на основоположні цінності держави та суспільства, у даному кримінальному провадженні вимагають вжиття такого методу державного регулювання як арешт майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді,  не вбачається. З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з викладених у ній доводів, як необгрунтовану — без задоволення.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 172,  309, 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Павловського І.М., погоджене прокурором Генеральної прокуратури України Левченком В. та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Юрт Індастри» у розмірі 100 000 000 (сто мільонів) російських рублів (31 940 000 грн.), що знаходяться на транзитному рахунку № 37390000000150 ПАТ «Креді АгрікольБанк» (МФО 300614), залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Юрт Індастри» ОСОБА_3 — без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 11-сс/796/1012/2014                                                                                     Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Волошин В.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції Приндюк М.В.

 

                                                                                                     11-сс/775/159/2014(м)

                                                                                                     263/9586/14-к

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді    Гришина Г.А.

суддів                        Шигірта Ф.С., Гєрцика Р.В.,

при секретарі             Чепига Н.В.,

за участю прокурора Щербак Д.М.,

захисника                    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року, якою  ОСОБА_2 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється в том, що він приблизно з початку серпня 2014 року (точна дата слідством не встановлена), діючи умисно на території м. Красноармійська та Красноармійського району Донецької області, за власною ініціативою сприяв діяльності терористичної у відповідності до п.16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організації Донецька Народна Республіка (далі — «ДНР»), утвореної 07.04.2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.

Так, ОСОБА_2 у вказаний період часу за власною ініціативою, діючи з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, на постійній основі здійснював цілеспрямований збір та передачу учасникам терористичної організації «ДНР» деталізованих даних про переміщення, дислокацію, вид, кількість озброєння та чисельність військовослужбовців Збройних Сил України, що беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції у Донецькій області, для подальшого використання учасниками «ДНР» даної інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України.

Отримані дані ОСОБА_2 передавав засобами мобільного зв’язку та особисто громадянам ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які в подальшому передавали зазначену інформацію членам «ДНР», зокрема співробітнику «Міністерства соціальної політики» «ДНР» на ім’я ОСОБА_5 та члену «ДНР» з позивним «ОСОБА_6». Крім того, ОСОБА_2 з метою організації спротиву органам державної влади України, здійснював підбір мешканців м. Красноармійська з числа тих, які поділяються погляди терористичної організації «ДНР», на предмет їх подальшої участі як членів «ДНР».

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм процесуального права, просив вищезазначену ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказав, що у судовому засіданні не була доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляцію, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є найбільш суворою мірою запобіжного заходу і застосовується виключно в разі, якщо є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, та якщо прокурором буде доведено, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо небезпечного злочину проти громадської безпеки, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років. Підозра є обґрунтованою. Розслідування проводиться не за місцем проживання ОСОБА_2 Із врахуванням тяжкості злочину та можливого покарання, факту проведення анти терористичної операції на території Донецької області, контролю з боку ДНР над частиною території Донецької та Луганської областей, слідчий- суддя обґрунтовано прийшов до висновку про наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Наявність родини, постійного місця проживання не утримало ОСОБА_2 від вчинення особливо тяжкого злочину. В скоєнні аналогічного злочину підозрюється і його дружина ОСОБА_3

Таким чином, питання про обрання запобіжного заходу вирішено слідчим-суддею у відповідності до вимог ст.ст.176-178, 183 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.422 КК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року, якою  ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, — залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/

 

 

07.08.2014

 

ЄУН 331/5870/14-к

                                                                           Провадження № 1-кп/331/416/14

                                                             УХВАЛА

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 07» серпня 2014 року колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі:

Головуючого — судді                                        Клименко Л.В.

Суддів:                                                  Беклеміщева О.В.

                                                            Мухіна А.В.

при секретарі судового засідання                    Владиченко І.В.

за участю:          прокурора                              Горобієвського С.О.

                    захисника - адвоката          ОСОБА_2

                           підозрюваного                    ОСОБА_3

 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22014080000000068 від 29.07.2014 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, сімейний стан — розлучений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, який не має судимості,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2014 року в провадження Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області, радника юстиції Горобієвського С.О. про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22014080000000068 від 29.07.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

          Відповідно до змісту даного клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.05.2014 року, ОСОБА_3, з метою сприяння діяльності осередку терористичної організації «Донецька народна республіка» (надалі — «ДНР») в м. Маріуполь, Донецької області, прибув до штабу цієї організації, розташованому в будівлі 4-го корпусу Приазовського державного технічного університету, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька/Георгіївська, 44/29.

          На той час, зазначена адміністративна будівля вже була протиправно захоплена та знаходилась під контролем озброєних членів маріупольського осередку терористичної організації «ДНР», який під керівництвом ОСОБА_5 на прізвисько «ОСОБА_5», ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на прізвисько «ОСОБА_7», здійснював у цьому місті суспільно небезпечну діяльність, що полягала у свідомому та цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, вчиненні інших посягань на життя та здоров’я ні в чому невинних людей і погрозах вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей, а також створення організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду і поширення ідеології тероризму.

          Відповідно розподілу функцій, встановленого організаторами та керівниками терористичної організації «ДНР», що діяла на всій території Донецької області, загальнополітичне керівництво терористичною діяльністю маріупольського осередку вказаної терористичної організації здійснювали ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а безпосереднє керівництво силовим блоком здійснював ОСОБА_7

          Того ж дня, ОСОБА_3, бажаючи стати активним членом маріупольського осередку терористичної організацій «ДНР», з метою подальшого сприяння її незаконній діяльності, добровільно надав свої дані її представнику ОСОБА_8 на прізвисько «ОСОБА_8», який, відповідно встановленого зазначеним керівництвом осередку розподілу функцій, займав посаду коменданта штабу цього осередку і безпосередньо керував діяльністю його структурного воєнізованого підрозділу під назвою «Народне ополчення».

          Протягом наступних кількох днів, ОСОБА_3, будучи зарахованим до лав маріупольського осередку терористичної організації «ДНР», діючи умисно, з метою сприяння її незаконній діяльності, виконуючи разом з іншими членами «Народного ополчення» накази коменданта штабу, збудували та спеціально обладнали на вулицях Грецькій та Георгіївській в м. Маріуполь навколо зазначеного штабу три бетонні укріплені барикади, а саме: блокпости № 1, № 2, № 3, з метою обмеження доступу до нього сторонніх осіб та здійснення збройного опору співробітникам правоохоронним органів, у разі його штурму.

          Вподальшому, приблизно 17.05.2014 року,  ОСОБА_3, згідно розподілу функцій, був призначений ОСОБА_8 на посаду завідуючого господарством «Народного ополчення», обов’язки якого виконував до 11.06.2014 року.

          При цьому, ОСОБА_3 був також уповноважений ОСОБА_8, за відсутності останнього, організовувати чергування охорони на блок посту № 1, де сам періодично ніс варту разом з іншими членами «Народного ополчення» маріупольського осередку терористичної організації «ДНР».

          Однак, протягом часу свого перебування в рядах терористичної організації «ДНР», ОСОБА_3, будучи свідком всіх подій, що відбувалися в цей період за участі її членів в м. Маріуполь, Донецької області та безпосередньо у штабі її маріупольського осередку, усвідомив, що реальна діяльність цієї організації не має нічого спільного з тими ідеями, які поширювалися місцевими засобами масової інформації, підконтрольними «ДНР», а була направлена, виключно, на порушення громадської безпеки, постійного залякування місцевого населення, провокації воєнного конфлікту та привернення уваги громадськості до власних політичних поглядів основного керівництва терористичної організації «ДНР» та її маріупольського осередку, шляхом систематичного застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, насильства над фізичними особами та організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях, організації незаконних збройних формувань, злочинних угруповань і організованих злочинних груп для подальшого вчинення терористичних актів.

          У зв’язку з цим, вночі 11.06.2014 року, ОСОБА_3, разом з іншими членами «Народного ополчення» маріупольського осередку терористичної організації «ДНР», які чергували на блокпосту № 1, скориставшись нагодою, залишили зброю та самовільно покинули свій пост, після чого, ОСОБА_3 повернувся до місця свого проживання в м. Маріуполь, Донецької області.

           29.07.2014 року ОСОБА_3 добровільно звернувся до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області та письмово повідомив про діяльність маріупольського осередку терористичної організації «ДНР», та свою участь у вказаній терористичній організацій і сприяння її діяльності.

          Таким чином, в діях ОСОБА_3 встановлена наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за ознаками участі у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації.

В обґрунтування даного клопотання прокурор просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_3 добровільно повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяв її припиненню та повідомив про вчинення інших злочинів, пов’язаних з діяльністю терористичної організації.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити за вищевказаними мотивами та підставами.

Підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозуміло суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і він не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього.

Адвокат не заперечує проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ч. 2 ст. 258-3 КК України передбачені безумовні підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши зміст клопотання на відповідність вимогам ст. 287 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно ч. 2 ст. 286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Відповідно до ч. 3  ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3  органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, проте нормою ч. 2 ст. 258-3 КК України передбачено спеціальну підставу звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки він добровільно повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяв її припиненню та повідомив про вчинення інших злочинів, пов’язаних з діяльністю терористичної організації.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнав обвинувачення в обсязі підозри, не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, дав свою згоду на закриття кримінального провадження за даних нереабілітуючих підстав,

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 284, 286, 288, 314, 372  КПК України, ч. 2 ст. 258-3 КК України,

УХВАЛИЛА:

          Клопотання старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області, радника юстиції Горобієвського С.О. про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22014080000000068 від 29.07.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України — задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України з підстав, передбачених ч. 2 ст. 258-3 КК України.

Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 22014080000000068 від 29.07.2014 року відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України — закрити.

          Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 7 днів з дня її оголошення.

          Головуючий                                                  Л.В. Клименко

          Судді:                                                            О.В. Беклеміщев

                                                                      А.В. Мухін

 

 

                                                                  Справа №235/5553/14к

                          Провадження №1-кп/235/418/14

          УХВАЛА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           13 жовтня   2014 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:   головуючої  - судді Корнєєвої І.В.

                 при секретарі — Марченко Т.В.

                 за участі прокурора Щербака Д.М.

                                 захисника  ОСОБА_1

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 м. Красноармійську  кримінальне провадження  по клопотанню прокурора про звільнення  від кримінальної відповідальності  

           ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполь Донецької області,українця, громадянина України , освіта середня ,  нежонатого, не працюючого , зареєстрованого  за адресою :АДРЕСА_1,

             за ст. 258-3 ч.1 КК України,

                                                          ВСТАНОВИВ:

 

            ОСОБА_2,будучи членом терористичної у відповідності до ст.1 п.16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організації «Донецька народна республіка» (в подальшому — ДНР), утвореної 07 квітня  2014  у  м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку,  встановленомуКонституцією України — тобто стійкого об’єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій,  встановлено правила поведінки,  обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних  актів, та в якому її структурні  підрозділи  здійснюють  терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, здійснював участь у терористичній організації.  

Відповідно розподілу функцій, встановленого організаторами та керівниками терористичної організації «ДНР», що діяла на всій території Донецької області, загальнополітичне керівництво терористичною діяльністю маріупольського осередку вказаної терористичної організації здійснювали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ін., а безпосереднє керівництво силовим блоком, до складу якого входили незаконні збройні формування батальйон «ВОСТОК», «ОПЛОТ», СВД «БЕРКУТ» здійснювали ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ін.

             Приблизно 27 червня 2014 року,   ОСОБА_2, діючи умисно, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, окремими керівниками терористичної організації ДНР, для активної участі у діяльності зазначеної терористичної організації в Донецькій області, прибувши з вказаною метою з м. Маріуполя до м. Донецька, де звернувся до представників терористичної організації «Донецька народна республіка» (в подальшому — «ДНР»), які дислокувались в приміщенні Донецького обласного Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій за адресою: 83105, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, 32, для зарахування його до ДНР як учасника (члена).

     Приблизно 27 червня 2014 року ОСОБА_2 був зарахований для здійснення терористичної діяльності до не передбаченого законом збройного формування — структурного підрозділу зазначеної терористичної організації — СВД «БЕРКУТ», на що дав свою добровільну згоду, після чого йому були надані умовні позивні «ОСОБА_2» та «ОСОБА_2».

     У подальшому, в період з 27 червня 2014 року по 14 серпня 2014 року ОСОБА_2 на виконання незаконних наказів керівників ДНР та керівників структурного підрозділу зазначеної терористичної організації — незаконного збройного формування СВД «БЕРКУТ», перебуваючи в м. Донецьку Донецької області, діючи  у складі незаконного збройного формування терористичної організації «ДНР» — СВД «БЕРКУТ», спільно з іншими учасниками вказаної терористичної організації, з використанням вогнепальної зброї, отриманої від керівників ДНР, здійснював фізичну охорону території так званої «бази» структурного підрозділу зазначеної терористичної організації — незаконного збройного формування СВД «БЕРКУТ», розташованої на території об’єднаного військового комісаріату Куйбишевського та Петровського районів м. Донецька за адресою: 83042, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Купріна, 270, захопленого активними членами терористичної організації ДНР у травні 2014 року, а також здійснював візуальне спостереження за прилягаючою місцевістю з окремих об’єктів, розташованих на території Ленінського району м. Донецька, чим фактично брав участь у діяльності терористичної організації «ДНР» та її незаконних збройних формувань та сприяв її терористичній діяльності шляхом забезпечення її функціонування.

Таким чином,  ОСОБА_2, діючи умисно, здійснював участь у терористичній організації, сприяння діяльності терористичної організації та, як її учасник, свідомо вчиняв умисні дії з метою зміни меж території та Державного кордону України, надаючи допомогу незаконним збройним формуванням терористичної організації «ДНР», шляхом здійснення фізичної охорони займаних ними об’єктів місцевості та візуального спостереження за прилягаючою місцевістю, займаною незаконними збройними формуваннями — структурними підрозділами терористичної організації «ДНР».

Однак, 14 серпня 2014 року приблизно  в період часу з 16 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин на блок-посту Збройних Сил України в смт. Оленівка Волноваського району Донецької області ОСОБА_2 був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України та його злочинна діяльність була припинена.

Тим самим, ОСОБА_2 вчинив участь у терористичній організації та сприяння діяльності терористичної організації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 258-3 КК України.

            Допитаний у судовому засіданні  підозрюваний ОСОБА_2 показав, що 27 червня 2014 р. він за його добровільною згодою вступив до  структурного підрозділу терористичної організації «Донецька народна республіка»-СВД «Беркут» та на виконання наказів керівників ДНР  та СВД «Беркут» ,використовуючи вогнепальну зброю , отриманої від керівників ДНР , здійснював фізичну охорону території «бази » СВД «Беркут» до 14 серпня 2014 р. Про участь у  терористичній  організації добровільно  повідомив  слідчим.Він покинув ДНР  тому,що зрозумів , що ДНР  це терористична організація.Його паспорт залишився в ДНР, зброя залишилася на посту ,він сів на автобус  та виїхав з м.Донецька.Просить  задовольнити клопотання прокурора.

Суд, заслухавши пояснення  обвинуваченого , захисника, прокурора , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 КК України  особа звільняється  від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених  цим Кодексом.

Відповідно до ст..285 ч.1 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України  про  кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 258-3 ч.2 КК України  звільняється від кримінальної відповідальності  за діяння,передбачене частиною першою ст.. 258-3 КК України  особа, крім  організатора  і керівника терористичної групи чи терористичної організації,яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність ,сприяла її припиненню або розкриттю злочинів,вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації,якщо  в її діях немає складу іншого злочину.

Підозрюваний  ОСОБА_2 подав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності. В ході досудового розслідуванняОСОБА_2сприяв правоохоронним органам з питань припинення діяльності терористичної організації та розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації.

Обставинами, які  свідчать, що підозрюваний ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, є показання підозрюваного ОСОБА_2, згідно яких ОСОБА_2 13 серпня 2014 року добровільно залишив м. Донецьк та незаконне збройне формування СВД «БЕРКУТ» терористичної організації «Донецька народна республіка» та виїхав до м. Маріуполь з метою повідомити правоохоронні органи України про терористичну діяльність незаконного збройного формування СВД «БЕРКУТ» терористичної організації «Донецька народна республіка». Після свого затримання військовослужбовцями Збройних Сил України та співробітниками правоохоронних органів (органів Служби безпеки України) ОСОБА_2 добровільно повідомив правоохоронний орган — Управління Служби безпеки України в Донецькій області, — про терористичну діяльність незаконного збройного формування СВД «БЕРКУТ» терористичної організації «Донецька народна республіка».

Також, підозрюваний ОСОБА_2 в ході досудового розслідування кримінального провадження № 22014050000000291 впізнав підозрюваного у вказаному кримінальному  провадженні ОСОБА_8 як одного з керівників незаконного збройного формування СВД «БЕРКУТ» терористичної організації «Донецька народна республіка», що є сприянням з боку ОСОБА_2 розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із діяльністю терористичної організації «Донецька народна республіка».

          Орган досудового розслідування не володіє інформацією про вчинення  ОСОБА_2 інших злочинів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку ,що зазначені обставини згідно ч.2 ст. 258-3 КК України є підставами   для звільнення  ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності  за діяння ,передбачені ч.1 ст. 258-3 КК України .  

Керуючись ст. 285 КПК України, ст.258-3,44 КК України,  суд, -

                                                       У Х В А Л И В:

Звільнити  ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполь Донецької області , громадянина України ,українця,  від кримінальної відповідальності  за ст.. 258-3 ч.2 КК України та кримінальне провадження  відносно  ОСОБА_2 за ст.. 258-3 ч.1  КК  України ,внесене 15 серпня 2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань  за № 22014050000000118, закрити  .

Звільнити ОСОБА_2 з під варти негайно  у залі суду.

Після вступу  ухвали  у законну силу речовий доказ — мобільний термінал ОСОБА_2- SAMSUNG DUOS GALAXY STAR GT-S7262 s/n НОМЕР_1 білого кольору, повернути  ОСОБА_2

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду  Донецької області  через Красно армійський міськрайонний суд Донецької області  шляхом подачі апеляційної скарги   протягом семи  днів з дня її проголошення .

           Суддя

 

                                                                                                     11-сс/775/166/2014(м)

                                                                                                     263/9603/14-к

 

Єдиний унікальний номер 263/9603/14-к          Головуючий у першій інстанції Степанова С.В.

Номер провадження 11сс/775/166м/2014                          доповідач Шапар Ю.І.  

 

                                                 УХВАЛА

                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року                                                  м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

                    головуючого — судді  Шапара Ю.І.,

                    суддів   Шаліної Т.О., Куракової В.В.,

                    при секретарі Чепігі Н.В.,

                    за участю прокурора  Щербака Д.М.,

                       захисника  ОСОБА_2,

                       підозрюваного  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Донецької області Щербака Д.М. на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління СБ України в Донецькій області Веклова О.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Донське Волноваського району Донецької області, перебуваючого у цивільному шлюбі, що має на утриманні неповнолітню доньку 2005 р.н., працюючого вантажником в залізничному цеху ПАТ «ММК ім. Ілліча», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого а адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,-

                                                                     ВСТАНОВИЛА:

          У провадженні ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Донецькій області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014050000000213 від 13 вересня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється у тому, що 08 вересня 2014 року приблизно у період часу з 07-00 до 10-30 години, діючи умисно на території Волноваського району, за власною ініціативою, з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, за допомогою мобільного телефону здійснив цілеспрямований збір та передачу учасникам організації «Оплот», що входить до складу терористичної організації «Донецька народна республіка», деталізованих даних про пересування та дислокацію підрозділів Збройних Сил України, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, для подальшого використання учасниками «ДНР» даної інформації у здійсненні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань України, тобто сприяв діяльності терористичної організації, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.258-3 КК України.

Відомості про дане кримінальне правопорушення 13 вересня 2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014050000000213.

          14 вересня 2014 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

          15 вересня 2014 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу управління СБ України в Донецькій області Веклов О.Ю. за погодженням зі старшим прокурором відділу нагляду прокуратури Донецької області звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2014 року в задоволенні зазначеного клопотання слідчого відмовлено та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Посилається на те, що обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме тим, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, приховувати докази та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики на думку прокурора обумовлюються тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, не має міцних соціальних зв’язків, у зв’язку з чим може змінити місце проживання, в тому числі шляхом виїзду за кордон. Разом з тим, зазначає, що з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_3 дітей не має, проживає у цивільному шлюбі з 2012 року, що вказує на нестійкі соціальні зв’язки. У зв’язку з чим вважає, що застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.

Заслухавши суддю-доповідача,  прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши надані матеріали та обговоривши  доводи  апеляційної скарги, колегія  суддів  приходить до висновку, що апеляційна  скарга  підлягає задоволенню з наступних  підстав.    

Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Однак при розгляді клопотання слідчого вказані вимоги закону слідчим суддею   виконані не в повній мірі.

Так судом першої інстанції встановлено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема рапортом керівника 3 оперативної групи сектору «Д», району «М» від 12.09.2014 року, протоколом допиту свідка — начальника командного пункту військової частини польова пошта (п/п) В0849 ОСОБА_6

Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, не має міцних соціальних зв’язків в місці його постійного проживання, окрім того на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи з числа учасників терористичної організації «ДНР», яким підозрюваний передавав інформацію щодо пересування та дислокації підрозділів Збройних Сил України, а також інші, причетні до вчинення даного злочину особи, що обумовлює наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, оскільки існує достатньо підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів, є недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам.  

При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, норми Закону України «Про боротьбу з тероризмом», суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні такого злочину, суд вважає за необхідне обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 407, 422 КПК України колегія суддів, -

                                                                         УХВАЛИЛА:

                 Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Донецької області Щербака Д.М. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління СБ України в Донецькій області Веклова О.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

          Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк відраховувати з моменту затримання.

          Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

     Шапар Ю.І.                     Шаліна Т.О.                   Куракова В.В.

 

03.03.2015

         Справа 522/4103/15-К

   Провадження № 1-КП/522/528/15

               У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

3 березня 2015 року

Колегія суддів місцевого Приморський районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді     Пислар В.П.

             суддів      Лабунського В.М.

               Терзі І.Г.

                       При секретарі                    Голан А.В.

         За участю     прокурора     Непоради В.М.

                                       адвоката

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22015160000000006 від 16.01.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, гр. України, українця, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 раніше не судимого

-      у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України.

В С Т А Н О В И Л А

 

     02 березня 2015 року в провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Непоради В.М. про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за. № 22015160000000006 від 16.01.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України.

     Як вбачається з клопотання прокурора, в березні-квітні 2014 року у м. Донецьк створено стійке ієрархічне об’єднання — терористичну організацію, так звану «Донецьку народну Республіку», учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно- політичної ситуації у державі.

     Основною метою діяльності цієї терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР».

     ОСОБА_2 будучи членом вказаної терористичної організації, яка є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, складається з політичного та силового блоків, у межах якої здійснено розподіл функцій між її учасниками на яких покладені відповідні обов’язки згідно з планом спільних злочинних дій, встановлено правила поведінки, обов’язкові для її учасників під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, приймав участь у названій терористичній організації.

     Так, у жовтні 2014 року у ОСОБА_2 виник умисел, щодо вступу до терористичної організації «ДНР» з метою участі у бойових діях із Збройними силами України. Зазначений умисел у ОСОБА_2 виник у зв’язку з тим, що він не підтримув діючу владу в Україні та хотів воювати за незалежність «ДНР» та створення «Новоросії».

     Знаходячись у м. Одесі ОСОБА_2 невстановленим слідством особам 10.10.2014 передав номер свого мобільного телефону (+38093-017-88-92) з метою налагодження зв’язку з командирами «ДНР» та організації свого вступу до зазначеної терористичної організації.

     Наступного дня, 11.10.2014 року зранку, йому на вищевказаний мобільний номер телефону, зателефонував чоловік який представився ОСОБА_1 та зазначив, що він є командиром відділення «ДНР», та те що при прибутті в м. Донецьк ОСОБА_2 буде знаходитись під його командуванням. Отримавши від ОСОБА_1 інструкції та гарантії свого вступу до «ДНР» ОСОБА_2, остаточно прийняв рішення про виїзд до м. Донецьк з метою подальшої участі у збройному конфлікті на боці незаконних військових формувань так званої «ДНР», поширення та підтримання ідеології зазначеної терористичної організації.

     Задля реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_2 11.10.2014 вирушив до центрального автовокзалу м. Одеса, де придбав квиток на автобус сполученням «Одеса-Донецьк» на 12.10.2014 року. Після цього, він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що придбав квиток на автобус, зазначивши йому дату відправлення та прибуття до м. Донецьк.

     З центрального автовокзалу м. Одеса ОСОБА_2 виїхав о 16:30 год. до м. Донецьк автобусом сполученням «Одеса- Донецьк». За маршрутом слідування автобус тричі зупиняли на блок-постах військові ЗС України, яким ОСОБА_2 на питання щодо мети поїздки відповідав, що слідує до м. Єнакієва з метою встановлення місцезнаходження своєї сестри. Надалі, за рухом слідування автобус так само декілька разів зупиняли на блок постах «ДНР», представникам якої ОСОБА_2 повідомляв дійсну мету своєї поїздки, на підтвердження чого він неодноразово телефонував ОСОБА_1 та передавав слухавку представникам «ДНР». Після чого безперешкодно слідував далі.

     Приблизно о 08 годині ранку 13.10.2014 року ОСОБА_2 прибув в район проведення антитерористичної операції, а саме до автовокзалу «Южний» у м. Донецьк. Після чого він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про своє прибуття. Через 2-3 години до автовокзалу приїхав мікроавтобус марки «Форд» із якого вийшли 10 чоловік у військовій формі та з автоматами, які за наказом ОСОБА_1 по телефону забрали його з собою.

     Зазначені особи відвезли його до приміщення незаконно створеного підрозділу терористичної організації «ДНР», яке її учасники називали «Міністерством надзвичайних ситуацій», де знаходився його штаб. У вищевказаному приміщенні в нього перевірили особисті документи та переписавши анкетні та паспортні дані, заповнили анкету щодо вступу до терористичної організації «ДНР».

     Вказаним оформленням ОСОБА_2 підтвердив своє бажання приєднатись до незаконних військових формувань терористичної організації «ДНР» та стати її членом.

     Того ж дня ОСОБА_2 відвезли до м. Кіровськ, Донецької області до іншого штабу «ДНР», де він познайомився з командиром відділення «ДНР» ОСОБА_1, позивний «ОСОБА_1», з яким він до цього (з 11.10.2014) підтримував телефонний зв’язок. Також у штабі ОСОБА_2 видали військову форму та наказали нести службу в окопі біля штабу, із графіком чергування по 2 години, під час якого він повинен був знаходитись у вказаному окопі, спостерігати за місцевістю та доповідати про появу сторонніх осіб.

     Таким чином, починаючи з 13.10.2014 р. по 03.11.2014 р. ОСОБА_2 почав приймати активну участь у діяльності незаконних збройних формувань так званої «ДНР».

     Зокрема, 24.10.2014 року ОСОБА_2 у складі відділення терористичної організації «ДНР» вирушив до аеропорту у м. Донецьк, де за вказівкою керівників відділень терористичної організації «ДНР» займався обладнанням інженерних споруд та окопів з метою стримання можливого наступу Збройних сил України. Також, у зазначеному місті він до 28.10.2014 р. так само ніс чергування.

     Так, ОСОБА_2, діючи умисно, здійснював участь у терористичній організації, сприяв діяльності терористичної організації та, як її учасник, свідомо надавав допомогу незаконним збройним формуванням терористичної організації «ДНР», шляхом здійснення охорони займаних ними об’єктів місцевості та візуального спостереження за прилягаючою місцевістю, займаною незаконними збройними формуваннями — структурними підрозділами терористичної організації «ДНР».

     28.10.2014 року ОСОБА_2 прийняв рішення припинити свою злочинну діяльність, яка виразилась в участі та у сприянні терористичній організації «ДНР» з мотивів незгоди із діями керівників вищезазначеної терористичної організації. При цьому він вирішив вийти зі складу «ДНР» та повернутися до міста Одеси.

     У той же день, ОСОБА_2 здав форму в штаб «ДНР», зателефонував батькові з проханням, щоб він домовився із водієм рейсового автобусу про те, щоб його вивезли з м. Донецьк до м. Одеси, оскільки в нього не було грошей для придбання квитка. Після чого, рейсовим автобусом сполученням «Донецьк-Одеса» 03.11.2014 р. ОСОБА_2 прибув до м. Одеси.

     За час свого перебування у зоні антитерористичної операції ОСОБА_2 участі у бойових діях не приймав, не входив до кола організаторів і керівників терористичної організації «ДНР», участі у збройному протистоянні з ЗС України з використанням вогнепальної зброї, захопленням заручників не брав, вогню з вогнепальної зброї не відкривав.

     Таким чином, в діях ОСОБА_2, встановлена наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України, за ознаками участі у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації.

     В обгрунтування даного клопотання прокурор просить звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 258-3 ч.2 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_2 добровільно повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяв її припиненню та повідомив про вчинення інших злочинів, пов’язаних з діяльністю терористичної організації.

     В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити за вищевказаними мотивами та підставами.

     Підозрюваний ОСОБА_2 зазначив, що йому зрозуміло суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і він не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього.

     Захисник не заперечує проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ст. 258-3 ч.2 КК України передбачені безумовні підстави для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

     Розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Непоради В.М., заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши зміст клопотання на відповідність вимогам ст. 287 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу,

     Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

     Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

     Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

     Згідно ч.2 ст.286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор, складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

     Відповідно до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

     Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України, проте нормою ст. 258-3 ч.2 КК України передбачено спеціальну підставу звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки він добровільно повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяв її припиненню та повідомив про вчинення інших злочинів, пов’язаних з діяльністю терористичної організації.

     Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні беззастережно визнав обвинувачення в обсязі підозри, не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, дав свою згоду на закриття кримінального провадження за даних нереабілітуючих підстав,

     За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 258-3 ч.2 КК України

     На підставі викладеного, та керуючись ст.. ст. 284,286,288,314, 372 КПК України, ст. 258-3 ч.1, 258-3 ч.2 КК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Непоради В.М. про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22015160000000006 від 16.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України - задовольнити.

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України з підстав, передбачених ст. 238-3 ч.2 КК України.

Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 22015160000000006 від 16.01.2015 року відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з дня її оголошення.

          Головуючий:                              Пислар В.П.

                    Судді:                         Лабунський В.М.

 

                                             Терзі І.Г.

 

 

         АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/414/15  Справа № 200/5467/15-к                                                                                  Слідчий суддя — Литвиненко І.Ю.        Суддя-доповідач — Алькова С.М.       Категорія: ст.172    КПК України                                                                                                

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И  

01 квітня 2015 року

 

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді — доповідача                     Алькової С.М.

Суддів:                                 Риб’янець С.А., Мудрецького Р.В.

секретаря судового засідання:                 Лимаря Р.Р.

за участю:            

прокурора                                                 Бондаренко Є.Є.

адвоката                                                     Коваля М.В.                    

слідчого                          Тюлянкіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою скаржника ТОВ «Прайм Моніторинг» в особі директора ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року,

                            ВСТАНОВИЛА:

           Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Дніпропетровській області ,яке погоджено з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та тимчасово заборонено використання та розпорядження грошовими коштами, які заходяться на розрахунковому рахунку №26003001014280, відкритому ТОВ «Прайм Моніторинг» (ЄДРПОУ 38958522) у ПАТ «Радикал Банк» (МФО 319111).

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя посилається на те, що є достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку №26003001014280, який відкритий у ПАТ «Радикал Банк» (МФО 319111) ТОВ «Прайм Моніторинг» (ЄДРПОУ 38958522), відповідають критеріям, наведеним у п.4 ч.2 ст. 167 КПК України, та з метою унеможливлення їх подальшого перерахування на інші рахунки або зняття, прийшов до висновку про накладення тимчасової заборони використання та розпорядження грошовими коштами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник ТОВ «Прайм Моніторинг» в особі директора ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Так, слідчий суддя, приймаючи таке рішення, не навів жодного доказу, у зв’язку з чим він забороняє використання та розпорядження саме вказаного рахунку ТОВ «Прайм Моніторинг», що є порушенням п.2 ч.1 ст. 372 КПК України, відповідно до якої суд при винесенні ухвали повинен посилатися на докази. Зазначає, що рахунок, щодо якого була винесена ухвала належить ТОВ «Прайм Моніторинг» і використовується для здійснення власної господарської діяльності та посадові особи даного товариства не мають жодного відношення до ТОВ «Диджитал Пеймент Систем», посадові особи якого підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-1 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи скаржника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, з’ясувавши позицію слідчого, який також просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів , в провадженні слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015040000000055 від 12.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-5 КК України.

          Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що з вересня 2014 року по теперішній час посадові особи ТОВ «Диджитал Пеймент Системс» (ЄДРПОУ 36859032), юридична адреса: м. Донецьк, вул. Шевченка, 41д, діючи за попередньою змовою групою осіб, організували протиправну фінансову схему, направлену на фінансування тероризму, а саме: використовуючи розрахункові рахунки підприємства, які відкриті у ПАТ КБ « ПриватБанк», налагодили збір коштів для подальшого використання представниками «Гуманітарного батальйону «Новоросія» під виглядом «Благодійного фонду ОСОБА_2» для закупівлі зброї, обмундирування, безпілотних летальних апаратів, продуктів харчування та іншого матеріального забезпечення членів терористичних груп (організацій), що діють на території Донецької області. Зокрема встановлено, що фінансова допомога на потреби незаконних збройних формувань, які здійснюють силове протистояння українським військовим формуванням на території зони проведення антитерористичної операції, надходить від фізичних та юридичних осіб, у вигляді благодійних пожертвувань на цільову підтримку діяльності зазначених фондів. При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що накопичення безготівкових коштів з метою їх конвертації та подальшого переведення на територію Російської Федерації, здійснюється з використанням акумулюючих та транзитних банківських розрахункових рахунків у тому числі №26003001014280, відкритий у ПАТ «Радикал Банк» (МФО 319111) ТОВ «Прайм Моніторинг» (ЄДРПОУ 38958522).

        Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Арешт може бути накладено на нерухоме та рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковому вигляді, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

        Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

        Згідно ст. 171 КПК України, слідчий має право, за погодженням з прокурором, в межах кримінального провадження звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у виді речей, документів або грошей, в якому повинно зазначатись підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

        При судовому розгляді клопотання слідчий суддя повинен перевірити відповідність змісту клопотання вимогам закону, з’ясувати питання наявності правових підстав для накладення арешту та доцільності його накладення в межах даного кримінального провадження (ст. ст. 171, 173 КПК України).

        Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

    Перевіривши зміст клопотання, вивчивши матеріали, додані до клопотання, вислухавши пояснення слідчого, проаналізувавши підстави, з яких слідчий ставить питання про накладення заборони на використання та розпорядження майном — грошовими коштами на банківському розрахунковому рахунку, а також з’ясувавши інші обставини, які мають значення для вирішення питання про накладення заборони на використання та розпорядження майном, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах кримінального провадження наявна справжня потреба в накладенні тимчасової заборони використання та розпорядження грошовими коштами, які заходяться на розрахунковому рахунку №26003001014280, відкритому ТОВ «Прайм Моніторинг» (ЄДРПОУ 38958522) у ПАТ «Радикал Банк» (МФО 319111) з метою унеможливлення їх подальшого перерахування на інші рахунки або зняття.

        З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з’ясував всі обставини, з якими закон пов’язує можливість накладення заборони на використання та розпорядження майном — грошовими коштами та перевірив співмірність втручання у діяльність ТОВ «Прайм Моніторинг» з потребами кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо не встановлення зазначених обставин є безпідставними.

        Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не перевірені докази , що підтверджують та дають підстави вважати, що посадові особи ТОВ «Прайм Моніторинг» мають відношення до даного кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано доказів, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального правопорушення, про які органу досудового розслідування відомо на даний час, та дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням.

         Як вбачається з ухвали, слідчим суддею були досліджені зазначені обставини та не знайдено у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення заборони на використання та розпорядження майном — грошовими коштами, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. Всі інші обставини підлягають з’ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

         Доводи апеляційної скарги директора ТОВ «Прайм Моніторинг» ОСОБА_1 щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

          З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону та при розгляді клопотання судом з’ясовані всі обставини, з якими закон пов’язує можливість накладення тимчасової заборони на використання та розпорядження — грошовими коштами ТОВ «Прайм Моніторинг».

          Ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

         Керуючись ст.ст.  170-174, 405,  407,  422  КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу директора ТОВ «Прайм Моніторинг» ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

         Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року — залишити без змін.

 

Судді:

С.М. Алькова                                        С.А. Риб’янець                                  Р.В. Мудрецький      

 

 

 

Справа №263/1098/15-5

Провадження №1-кп/263/140/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року           Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів під головуванням судді Папаценко П.І., суддів Ковтуненко В.О., Артеменко Л.І., при секретарі  Безвербній І.Ю., за участю прокурора Шилова В.С., захисника   ОСОБА_1, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі клопотання   старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби  управління нагляду прокуратури Донецької області Шилова В.С. про звільнення  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Маріуполя Донецької області, громадянки України,  з професійно-технічною освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітнього сина,   не працюючої, раніше не судимої, яка проживає, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, від кримінальної відповідальності за ст.258-3 ч. 1 КК України , -    

В С Т А Н О В И В:

       26 січня 2015 року до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області   надійшло клопотання старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби  управління нагляду прокуратури Донецької області Шилова В.С. у кримінальному провадженні №22014050000000240 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст.258-3 ч.1 КК України, з наступних підстав.  

В період часу з серпня по 26 вересня 2014 року, ОСОБА_3 приймаючи участь у терористичній організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), здійснювала сприяння її діяльності шляхом збору через соціальну мережу інформації розвідувального характеру про чисельність, пересування та місця дислокації Збройних Сил України, інших законних військових формувань та правоохоронних органів України, які приймають участь у антитерористичній операції на території м. Маріуполя, Володарського, Новоазовського, Першотравневого та Тельманівського районів, та її подальшої передачі учасникам терористичної організації «ДНР», для використання під час вчинення терористичних актів на вищевказаній території, з метою знищення техніки та військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, добровольчих батальйонів та правоохоронних органів України.

Передумовою до прийняття громадянкою ОСОБА_3 участі у діяльності терористичної організації «ДНР», — стало створення у квітні 2014 року, учасником терористичної організації «ДНР» — ОСОБА_4, терористичної групи у вигляді розгалуженої розвідувальної мережі з числа мешканців Донецької області та керівництво її діяльністю, з метою забезпечення злочинної діяльності терористичної організації «ДНР» та нанесення шкоди інтересам України, шляхом збору інформації розвідувального характеру про численність, пересування та місця дислокації Збройних Сил України, інших законних військових формувань та правоохоронних органів України, які приймають участь в антитерористичній операції на території м. Маріуполя, Володарського, Новоазовського, Першотравневого та Тельманівського районів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до створеної ОСОБА_4 злочинної групи, окрім ОСОБА_3, увійшли громадяни України: ОСОБА_5, неповнолітній ОСОБА_6, та інші невстановлені особи, які здійснювали злочинну діяльність як окремо, так і за попередньою змовою між собою.

На виконання вказівок ОСОБА_4, до обов’язків ОСОБА_3, ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6 входило: участь у терористичній групі зазначеної терористичної організації; організаційне та інше сприяння збільшенню учасників та діяльності терористичної групи; збір інформації розвідувального характеру про численність, пересування та місця дислокації Збройних Сил України, інших законних військових формувань та правоохоронних органів України, які приймають участь у антитерористичній операції на території м. Маріуполя, Володарського, Новоазовського, Першотравневого та Тельманівського районів, та надання такої інформації керівнику терористичної групи терористичної організації «ДНР» — ОСОБА_4, для використання у терористичній діяльності з метою нанесення шкоди інтересам України.

Так, у період з 24 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року, ОСОБА_3, знаходячись за місцем своєї реєстрації та фактичного місця мешкання, за адресою: АДРЕСА_2, будучи разом з ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_6 адміністраторами та активними учасниками створених у соціальній мережі «в контакте» закритих розділів груп «Маріупольський повстанський супротив», «Антимайдан. Маріупольський супротив», «Гуманітарний батальйон», «Громадянська оборона», безперешкодно отримували доступ до розміщеної у соціальних мережах іншими особами, інформації розвідувального характеру про численність, пересування та місця дислокації Збройних Сил України, інших законних військових формувань та правоохоронних органів України, які приймають участь у антитерористичній операції на території м. Маріуполя, Володарського, Новоазовського, Першотравневого та Тельманівського районів, а також організували збір такої інформації, шляхом надання вказівок іншим невстановленим учасникам вказаних соціальних груп.

Зібрану інформацію у період з 24 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6, передавали ОСОБА_4, для використання у терористичній діяльності з метою нанесення шкоди інтересам України.

Таким чином ОСОБА_3 прийняла участь у терористичній групі та терористичній організації, вчинила організаційне та інше сприяння створенню та діяльності терористичної групи та терористичної організації, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто є стійким об’єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст. 1 п. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, шляхом втягнення до зазначеної злочинної діяльності інших осіб, організації збору та особистого збору інформації розвідувального характеру про численність, пересування та місця дислокації Збройних Сил України, інших законних військових формувань та правоохоронних органів України, які приймають участь у антитерористичній операції на території м. Маріуполя, Володарського, Новоазовського, Першотравневого та Тельманівського районів, наслідком чого стало нанесення шкоди інтересам України.

Беручи участь у терористичній організації та здійснюючи інше сприяння діяльності терористичної організації, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.258-3 КК України.

В обґрунтування даного клопотання прокурор просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.258-3 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_3 добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню та розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням та діяльністю терористичної організації.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити за вищевказаними мотивами та підставами.

Підозрювана ОСОБА_3 зазначила, що їй зрозуміло суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і вона не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно неї. Нею подано письмову згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності.

Захисник не заперечує проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ч.2 ст.258-3 КК України передбачені безумовні підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши зміст клопотання на відповідність вимогам ст. 287 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 44 КК України  особа звільняється  від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених  цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно ч. 2 ст. 286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, проте нормою ч. 2 ст. 258-3 КК України передбачено спеціальну підставу звільнення її від кримінальної відповідальності, оскільки вона добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню та повідомила про вчинення інших злочинів, пов’язаних з діяльністю терористичної організації, при цьому в її діях немає складу іншого злочину.

Підозрювана ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнала обвинувачення в обсязі підозри, не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, дала свою згоду на закриття кримінального провадження за даних нереабілітуючих підстав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 284-286, 288,314,372  КПК України, ст.44, ч.2 ст.258-3 КК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби  управління нагляду прокуратури Донецької області Шилова В.С. про звільнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Маріуполя Донецької області, громадянки України від кримінальної відповідальності за ст.258-3 ч. 1 КК України  - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.258-3 КК України на підставі ч.2 ст. 258-3 КК України.

Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № №22014050000000240 від 18.09.2014 року відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - закрити.

Р.S. Не уверен, что в приложении уместятся все судебные решения по терроризму. Проще их почитать в qhidqkiqkhiquxkmp едином реестре.

ОРД