Україно-російська війна на Донбасі триває півтора роки і її жертвами вже стали тисячі військових та мирних жителів. Ще десятки наших співвітчизників перебувають в російських тюрмах, не маючи при цьому чітко визначеного статусу. Тобто де-факто є заручниками Кремля. В той же час, в нашій державі продовжують функціонувати політичні партії з чіткою проросійською ідеологією. Чому вони досі не були заборонені – залишається загадкою.
1. Партія "Русь єдина". На виборах до Верховної Ради 2006 року ця політична сила називалась "Партією політики Путіна" і отримала підтримку "аж" 0,12% виборців. В 2009 році керівництво організації змінило назву від гріха подалі, хоча, її нинішня вивіска теж свідчить про відверто проросійський ухил цього проекту. "Політика ПУТІНА є абсолютно теоретично обґрунтованою, практично перевіреною, логічно завершеною й успішною для держави. Вона передбачає широке стратегічне планування на тривалу перспективу, дозволяючи прогнозувати, корегувати і формувати майбутнє своєї держави", - йшлося в передвиборчій програмі цієї партії. Організацією керує колишній депутат парламенту IIIі IVскликань від "Батьківщини" Олексій Ременюк, який володіє бізнес-активами в Криму та Росії.
Партія "Родина". Ця організація завжди трималась на її засновнику і незмінному лідері та скандальному екс-депутату ВР Ігорю Маркову, в минулому кримінальному авторитету. Ця політична сила відкрито відстоювала свою проросійську позицію, в тому числі і насильницькими методами. Зокрема, в 2007 році найняті Марковим "тітушки" побили учасників мирного пікету під стінами ОДА. Є неофіційні дані про те, що партія прикривала діяльність російської агентури при підготовці анексії Криму та терористичних провокацій в Одесі. Сам Ігор Марков зараз перебуває під арештом в Італії, поки вирішується питання про його екстрадицію в Україну.
3. Партія "Союз". Де-факто ця політична сила була широко представлена лише в одному регіоні – АР Крим. Тому, після анексії півострова і визнання окупаційної влади лідером організації Левом Миримським, цей проект втратив право на існування в реєстрі політичних партій України.
4. Робітнича партія України (марксистсько-ленінська) або РПУ. Окрім проросійської позиції ця маловідома політична сила самою своєю назвою та ідеологією порушує закони про декомунізацію. Відтак, правоохоронні органи мають внести подання на ліквідацію цієї організації. Цікаво, що влітку минулого року співробітники СБУ затримували в Києві партію газети сепаратистського спрямування, замовником друку якої була саме марксистсько-ленінська партія. Керівником цієї організації є колишній депутат ВР від Компартії Олександр Бондарчук.
5. Комуністична партія України (оновлена). Як і у випадку з РПУ, ця політична сила також попадає під дію закону про декомунізацію. Але Мінюст чомусь досі не підняв питання про скасування реєстрації цього проросійського проекту. Лідером організаціє є колишній депутат ВР і соратник Наталії Вітренко – Михайло Савенко.
6. Комуністична партія робітників і селян. Ще один "пацієнт" законів про декомунізацію. Лідер партії – земляк Віктора Януковича і депутат IIі III скликань ВР від Компартії Олександр Яковенко.
7. КПУ. Партія Петра Симоненка демонструє дивовижну живучість. Процедура ліквідації цієї організації, яку звинувачують у сприянні російській анексії Криму та підтримці сепаратистського руху на Донбасі, почалася ще в травні минулого року. Однак судовий процес триває досі. Зокрема, на засіданні суду по цій справі, яке відбулося 18 вересня, було прийнято рішення перенести чергове слухання на 2 qhiqqhidtdiurkmp жовтня.
