Близкие контакты третьей степени. Василий Грицак и Омар Арфуш

04 апреля 2016 г.

Многие мои знакомые всегда характеризовали Василия Грицака как «опера от бога», «настоящего «тэшника», человека чрезвычайно хитрого и умного. Я знаком с Василием Сергеевичем достаточно шапочно и ничего кроме некоей приторности в его поведении для себя не отметил. Но, странная «спецоперация» с французской сенаторшей Натали Гуле заставляют усомниться в оперативной одаренности нынешнего шефа СБУ.

Цитируем газету «Тиждень»: «Тиждень поцікавився у Наталі Гуле: де саме, за її інформацією, знаходиться табір, хто в ньому перебуває та звідки вона дістала інформацію? «Табір — в Дніпропетровській області, — відповіла сенатор. - Там відбувають підготовку вихідці з Північого Кавказу та Середньої Азії, чеченці, а також турки та йорданці. Моє джерело — голова української спецслужби Василь Грицак.” Згідно з версією подій пані Гуле, очільник СБУ був ініціатором зустрічі. Організував візит Василя Грицака до робочого кабінету сенаторки його “контактна особа”, як вона висловилася, — пан Арфуш. “Пан Грицак віддав мені досьє, яке я передала до французьких спецслужб, на його прохання. Я лише спрацювала посередником. Питайте деталі в Грицака.”

Спроба більше дізнатися про ситуацію у першого секретаря посольства, в обов’язки якого входить співпраця з партнерськими спецслужбами та правоохоронними органами Парижі, Ігоря Мельничука не увінчалася успіхом. “Я не був ані присутній на зустрічі, ані залучений до її організації”, — сказав він Тижню. Поки що не вдалося отримати детальних роз’яснень і від прес-служби СБУ в Києві. Речник структури, Олена Гітлянська, лиш коротко повідомила, що стаціонарного табору, в якому б тренувалися бойовики Ісламської держави, в Україні немає. Натомість СБУ минулого року виявила в Дніпропетровську пункт тимчасового переховування членів угруповання «Ісламська держава», а також нещодавно викрила чотири транзитні центри прихильників ІД.

Успіхи — це, звичайно, добре. Але СБУ так і не відповіло на запитання Тижня: чи справді сенаторка отримала від керівника відомства досьє про тренувальні бази терористів в Україні? А також — чи дійсно зустріч організував Омар Арфуш? За інформацією паризького колеги, пані Гуле передала досьє про табір, в існуванні якого вона, схоже, не сумнівається, до одного з відомих французьких тижневиків. На підтвердження своїх слів сенаторка демонструє фото візитівки Василя Грицака. Згодом Олена Гітлянська таки підтвердила факт зустрічі Василя Грицака з Наталі Гуле, однак, за її словами, тема зустрічі була зовсім іншою, якою саме — речниця не уточнила. Так само вона не надала жодної інформації щодо участі в цих переговорах Омара Арфуша Тиждень направив офіційний запит на ім’я голови СБУ і чекає детальних пояснень.»

Вобщем, чем дальше в лес, тем тупее партизаны. Сделать своим «контактным лицом» Омара Арфуша … это самому «законтачиться», грубо говоря. Понятно, что оперативник не с ангелами работает, но Председателю СБУ иметь дело с настолько мутными персонажами как Арфуши … И ради чего? Чтобы познакомиться с французской сенаторшей?

Попробуем разобраться, что же все-таки это было, почему наш Штирлиц оказался так близок к провалу? Наверняка, изначально Грицак вовсе не намеревался навредить Украине. Скорее даже наоборот. Хотел убедить влиятельного французского сенатора в том, что украинские спецслужбы – мощный заслон на пути джихадистов в Европу. Надо полагать, то, что Грицак якобы через Гуле намеревался передать информацию для французских спецслужб – туповатая, но легенда для самой Гуле. Потому как, Грицаку для того, чтобы информировать французские спецслужбы Гуле была вовсе не нужна. Для этого есть другие отработанные каналы. Грицак хотел убедить именно французского парламентария в надежности Украины как партнера в борьбе с терроризмом. Намерение, конечно, хорошее, но … как говорится, дай альтернативно одаренному в руки стеклянный пенис, он и пенис разобьет и руки порежет. Во-первых, манипуляции с иностранным парламентарием никоим образом не входят в сферу должностных обязанностей Председателя СБУ. Мало того – это противозаконно. СБУ действует внутри страны. Для работы за рубежом есть МИД, СВРУ и так далее. То есть, Грицак рановато почувствовал себя главой Администрации Президента, чтобы влазить в деятельность любой структуры. Что получилось из этого – видим сами.

Второе. Взять в качестве доверенного лица для таких тонких операций такую фигуру как Арфуш – это самого себя поиметь в извращенной форме. Живущими за счет торговли «живым товаром» брезгуют даже в тюрьмах. Кроме того, семейство Арфушей в десны целовалось с «шишками» режима Януковича и продолжает делать это и сейчас. Если попробовать включить логику, то не покажется невероятным предположение, что это семейство так же весьма близко контачит и со спецслужбами РФ. Так что, использовать Арфуша в качестве «контактного лица» в высшей степени странно.

Что имеем в итоге. Суперделикатная операция по воздействию на французского парламентария обернулась громким скандалом, полным рассекречиванием и несмываемым позором. Глупая француженка все перепутала (или Грицак не додумался перевести документы на французский и это сделал Арфуш), назвала на весь мир Украину чуть ли не террористической страной. Заодно «слила» и Грицака и его «контактера» Арфуша. Василий Сергеевич, вам явно не стоит заниматься дипломатическими операциями и высокой политикой. Может лучше… ну вы понимаете.

Сейчас Грицак пытается неуклюже оправдаться. После истерики, которую он закатил Натали Гуле, последняя вроде как открестилась от своих слов. Пресс-секретарь СБУ Елена Гитлянская на своей странице в ФБ пишет следующее: «Журналісти звертаються до мене з проханням спростувати «сенсацію» щодо існування в Україні міфічних таборів джехадистів. Думаю, найкраще опублікувати лист Віце-Президента Комітету Сенату з іноземних справ та національної оборони Наталі Гулє до керівника СБУ Василя Грицака, яка висловлює обурення повним спотворенням її слів. Вона дозволила опублікувати лист аби зняти всі можливі інсинуації, а також спроби використати цей «вкид» в інформаційній війні проти України.

***

Шановний Василю, хочу висловити Вам своє здивування і обурення стосовно появи статей, які повністю спаплюжили заяви, що я зробила минулого тижня на радіостанції “France-Inter”. Наприкінці розмови, яка тривала понад дві години, я згадала про деякі речі, які стосуються розслідувань Вашою службою у сфері боротьби з тероризмом, як це робиться і у нас. Моє просте і недвозначне висловлювання було, тим не менш, інтерпретоване як звинувачення України у співробітництві з ІДІЛ, що є викривленням істини, брехнею і абсолютно неприйнятним маніпулюванням. Я не знаю українську журналістку Аллу Лазареву, я її ніколи не зустрічала, не чула і не знаю звідки вона бере те, що називає інформацією, і що вона є нічим іншим як вигадкою. Якщо наміром цих так званих журналістів є негативний вплив на голосування, яке має відбутися в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, додаючи поганого іміджу Україні, то ця плачевна операція обернеться проти них самих. Угода тим більше є необхідною, якщо зважити на серйозність терористичної загрози і на те, наскільки нам ще більше потрібна Європа. Насправді, Ваша боротьба з джихадистським тероризмом є зразковою і мої заяви ніколи не мали на меті представити Вашу країну як “надійний притулок” для ІДІЛ і, більше того, стверджувати, що українці до цього спеціально готувалися. Співробітництво Франції з Україною у сфері боротьби з тероризмом є показовим, як ми це і продемонстрували під час нашої офіційної зустрічі у Сенаті декілька місяців тому під час мого головування в Комісії з розслідування справ стосовно джихадистських каналів постачання. Практика деяких ЗМІ заслуговує бути засудженою у судовому порядку і я залишаю за собою право подати скаргу за наклеп. Звичайно, я уповноважую Вас опублікувати цей лист для того, щоб покласти край непристойній і жалюгідній полеміці. Водночас, як Ви, так і я працюємо для безпеки наших співвітчизників, дехто вочевидь має інші наміри, такі як дестабілізація Вашої країни, не дивлячись на відому складну ситуацію з окупацією. Заздалегідь дякую за те, що триматимете мене в курсі цієї справи. З найкращими побажаннями, Наталі Гулє Сенатор Віце-Президент Комітету Сенату з іноземних справ та національної оборони.»

На самом сайте СБУ этой новости почему-то нет. Что заставляет усомниться в подлинности письма Натали Гуле Грицаку. Одно дело страничка в ФБ, другое дело – официальный сайт СБУ. На это намекает и автор исходного материала, известная украинская журналистка Алла Лазарева. Так же у себя в на странице ФБ она пишет: «Перш ніж коментувати текст, я б хотіла бачити оригінал листа сенаторки до голови СБУ французькою мовою.»

Журналист уровня Лазаревой безусловно записывал разговор с Натали Гуле и скандал может иметь не менее громкое продолжение.

Впрочем, в нашей стране подобными «проколами и штангами» уже никого не удивишь. К тому же Грицака от позора спасает то, что сейчас у нас начинается куда более громкий скандал с оффшорами Порошенко.

Закончить же этот материал хочется популярной в СБУ поговоркой. Страна нуждается в героях, ….. рожает дураков.

P.S.Мы сознательно не касаемся еще одной гениальной оперативной комбинации с поимкой сотрудника Департамента контрразведки СБУ Юрия Иванченко. Оправдания насчет того, что сотрудник “в распоряжении с 2015 года”, а с 2014 года лишен допуска к гостайне … мягко говоря, не убедительны. В любом случае, Иванченко — секретоноситель. И почему в ведомстве Грицака контрразведчики самовольно выезжают в Россию — вопрос интересный. Странный метод охраны гостайны. Как там, кстати, история с Трепаком? Василий Сергеевич, в свете шокинского позора не собираетесь вернуть хорошего сотрудника? А то сдали как стеклотару в qhiqqxixkiukmp угоду прокурорским.

Станислав Речинский, «ОРД»

Теги статьи: Василий Сергеевич Грицак Арфуш Омар