Конституція України визнає право власності непорушним: ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Верхівка української влади неодноразово декларувала та декларує підтримку вітчизняного малого та середнього бізнесу. Проте на практиці виявляється, що сучасні українські чиновники не тільки ігнорують Основний Закон, і, по суті, перетворюються на рейдерів-ненажер, корупціонерів та злочинців, що прикриваються чиновницьким статусом.
Затишне містечко Бориспіль - населений пункт неподалік від Києва, з розвиненою інфраструктурою та прекрасними, як здавалось би на перший погляд, можливостями розвивати власну справу. Саме тут відбуваються події навколо банно-прального комбінату, що знаходиться на ласому шматочку землі – прямісінько у центрі Борисполя.
Ще в далекому та хвацькому 1996 році, коли Україна переживала розруху, глибоку економічну кризу та хаос, напівзанедбане приміщення банно-прального комбінату «Лотос» не було потрібне нікому. Адже хто згодиться інвестувати гроші в здавалось би абсолютно збиткову справу, а ще робити ремонт? Але трудовий колектив банно-прального комбінату таки викупив приміщення у Фонду державного майна України в Бориспільському районі, і розпочав відбудову та налагодження свого бізнесу. Через рік було створено товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко», що де факто є правонаступником «Лотоса». Нові власники, в прямому сенсі цього слова, «відродили» комбінат, працювали не покладаючи рук, отримували прибуток. Здавалось би, казка наяву, сучасна українська мрія втілена в життя, однак місцеві чиновники зазіхнули на вже відбудоване, з сучасними комунікаціями приміщення. Звісно, в нашій країні працівникам на благо держави закони неписані і можна взяти що-завгодно і де-завгодно.
Між комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» та ТОВ «Іріко» було укладено договір оренди у 2000 році. Із-за свого незнання, нерозуміння і наївності власники банно-прального комбінату платили оренду державі за своє ж приміщення!
Бориспільські можновладці на цьому не зупинилися, адже територія комбінату у центрі міста, ніби кістка в горлі, муляла. Вони подали до суду від імені комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» на ТОВ «Іріко» про звільнення приміщень у зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди. І розпочалися безкінечні кола пекла-судових розглядів…
Спершу суд першої інстанції виніс рішення на користь позивача, Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат». Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого суду, визнавши ТОВ «Іріко» правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» і перехід права власності на цілісний майновий комплекс з моменту підписання актів прийому-передавання власності. Судом також було визнано недійсним договір оренди приміщення ТОВ «Іріко» й комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат».
Але через деякий час, ніби Пилип з конопель, заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України про визнання договору оренди приміщення комунальної власності недійсним. Ми можемо лише здогадуватись, яке відношення має прокуратура області до цього процесу і в якій корупційно-злочинній зв’язці вона перебуває з чиновниками Бориспільської районної ради!
На щастя, 8 квітня 2010 року Вищий господарський суд України виніс постанову, якою касаційну скаргу не було задоволено.
Але вже у вересні та сама прокуратура ініціює новий судовий процес. Цього разу про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Тобто псевдо-правоохоронний орган намагався через суд позбавити законних власників їх невід’ємного права, гарантованого Законом України. У місцевому суді, в Господарському суді Київської області, їм це вдалося. Суддя Бацуца В.М. виніс рішення, яким повністю задовольнив позов прокуратури.
Дивовижно? Ані трохи. Для тих, хто звертається до суду і є учасниками процесу такі «дива юриспруденції» - щоденне явище. Прийняття абсолютно незаконного рішення представником Феміди за значний гонорар – гірка правда життя. Це було у 2010 за часів Януковича, є й тепер, коли всі «живуть по-старому».
Але наші герої не опустили рук. На щастя, 28 жовтня 2011 року Господарським судом Київської області було прийнято ухвалу №26/188-11, згідно з якою на будівлю цілісного майнового комплексу банно-пральний комбінат «Лотос» був накладений арешт. Але депутатами Бориспільської районної ради цей арешт було знято на один день. За цей час було оформлено нове свідоцтво про право власності, вже на комунальне підприємство «Райтепломережа». Як виявилося, і реєстраційна служба була залучена у цю справу! Абсолютне свавілля та безкарність! Такі-от «законні» схему «віджиму» - розповсюджене явище злочинної влади Януковича, проте, навіть сьогодні вони діють та розквітають.
26 червня 2014 року Господарський суд Київської області виніс рішення вже за заявою ТОВ «Іріко» за нововиявленими обставинами, після проведення експертизи і доведення права власності на майновий комплекс банно-прального комбінату «Лотос», про скасування рішення 2010. Цим фактично було підтверджено право власності ТОВ «Іріко». 12 листопада Київський апеляційний господарський суд виніс постанову знову на користь справжніх власників комплексу.
Проте, чиновники-корупціонери вирішили довести справу до кінця і звернулись до Вищого господарського суду України, до корупційного болота українського правосуддя, який своїм рішенням від 24 грудня 2014 року вкотре виправдав свою репутацію серед правозахисників і юристів. ВГУ постановив задовольнити касаційну скаргу прокуратури.
Постанова цієї судової установи вищої інстанції пронизана лицемірством та відвертим знущанням над дійсними власниками підприємства. Судді Гончарук П.А. (головуючий), Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В. звинуватили відповідача у свідомому затягуванні судового розгляду, зловживанні своїми процесуальними правами. Згідно з цією «законною» постановою не було законних підстав перегляду остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, про які заявляли власники банно-прального комбінату.
Кінець 2014 року наші герої зустрічали фактично на вулиці: всі змушені були покинути приміщення, люди залишились без роботи та прибутків.
Споглядаючи за вищеописаними подіями та переживаючи за героїв цієї історії, виникає обурення, цілковите несприйняття, жах від того, наскільки безпринципними є представники державної влади, яким, здається все дозволено. Чому звичайні підприємці, які хочуть і можуть працювати на благо своєї країни, стають жертвами невгамовних апетитів рейдерів-чиновників?
На жаль, ця історія вкотре доводить, що Революція гідності не принесла жодних змін до владного апарату України. Не хочеться думати, що це кінець, і наші герої здадуться і покинуть ту справу, в яку було вкладено гроші, сили та енергію…Сподіваємось, далі буде….
Анна Запорозчук, юрист Громадської організації «Україна без eiqduidxiqtqkmp корупції»
За матеріалами судових рішень
