ВІЙНУ ЗАКІНЧЕНО. КОРУПЦІЮ ПЕРЕМОГЛИ. ПОРА «ПРЕСУВАТИ» МУЗИКАНТІВ

ВІЙНУ ЗАКІНЧЕНО. КОРУПЦІЮ ПЕРЕМОГЛИ. ПОРА «ПРЕСУВАТИ» МУЗИКАНТІВ

27 августа 2014 г.

Петр Погибин

Музиканти Національного камерного ансамблю «Київські солісти» збираються пікетувати приміщення адміністрації  Президента України та Державне управління справами  з вимогою припинити тиск на колектив.

Днями художнього керівника-директора оркестру Наталю Дущенко викликали в Державне управління справами (ДУС)  й пригрозили прокурорськими та іншими перевірками, аби вона добровільно написала заяву про зміщення з посади. Чиновницький прес в  ДУСі працює бездоганно, й тендітна жінка змушена була написати заяву про пониження в посаді, хоча контракт з нею дійсний до 2015 року. Уже цієї середи колективу мали представити нового керівника ансамблю. Керував операцією зі знищення Н. Дущенко  заступник керівника ДУСі Сергій Борзов, чиновник з колишньої команди КВН «Вінницькі перці». Які аргументи при звільненні  наводив чиновник-початківець, і що за цим криється – невідомо. І чому конче необхідно тиснути на цей колектив, адже оркестр не є «золотою жилою», де можна непогано заробляти чи на щось впливати. Таке собі підприємство  в системі ДУС з мізерним бюджетом та гастрольним графіком переважно  областями  України.

Тихо і закулісно владнати «оборудку» не вдалося. Колектив оркестру вирішив поборотись за свого багаторічного керівника і колегу. Музиканти звернулися до перших осіб держави, у тому числі і до керівника ДУС Сергія Березенка,  і поставили декілька запитань :

-         чи не означачатиме зміщення керівника ансамблю розпуском або припиненням діяльності колективу?

-         наскільки прозоро й об’єктивно відбуватимуться кадрові зміни,і як вони позначаться на життєдіяльності  оркестру – фінансуванні, якості концертних програм, гастрольно-концертній діяльності?

    

 

    

 

Публічність та активність музикантів, очевидно,  не вписувалася в «борзовську» стратегію. Адже чиновник, що  робить неправедні справи, найбільше боїться публічності та….свого начальства, яке, можливо, й не знає, що за їхніми спинами отакі «перці» починають «борзі ти». Наступного дня, після появи колективного звернення, ситуація «зависла»: Н.Дущенко написала відклик на заяву про пониження в посаді, котра була написана раніше вимушено і  під тиском. Музикантів стали приймати і слухати в інших високих кабінетах, а паралельно чиновники запустили свій бюрократичний прес і в оркестр за вказівкою ДУСа приходить аудиторська перевірка.

 Хто переможе – колектив чи бюрократи з ДУС – поки що не відомо.

Але ця ситуація є лакмусовим папірцем для влади: чи стає вона на шлях оновлення, у тому числі і в культурній політиці, у зміні законодавства  для фінансування колективів культури і меценатства, чи продовжує просто перестановки і пресинги  як  «нова мітла».

… Під час Другої світової війни був такий факт. На засіданні палати лордів в Великобританії в доповідях були пропозиції на час війни відмінити усі витрати на культуру, мотивуючи,що зараз не до неї, що зараз більш важливіші потреби. На що Черчилль відповів: а заради чого ми тоді воюємо? ДЛЯ ЧОГО НАМ ПЕРЕМОГА, ЯКЩО НЕ БУДЕ КУЛЬТУРИ? 

Дана ситуація  є і тестом на громадянську позицію музикантів. Або вони «здають»  свого керівника і потім об них можна спокійно «витирати» ноги, або ж вони показують собі і іншим, що МИ таки стали іншою країною, в якій править не корупціонер-чиновник, а правда і справедливість!

Юрий eiqreikiqkdkmp Ивашко

АНТИКОР