Політична простітутка Луценко: від СПУ до «блоку Порошенка»

29 августа 2014 г.

Екс-міністр та колишній нардеп Юрій Луценко очолив партію президента «Блок Петра Порошенка». Спеціально для Вас ми підготували весь шлях політичної кар’єри Луценка.

Він починав як член СПУ, був близьким з Морозом, Ющенком, Тимошенко, відстояв дві революції, був двічі міністром і нардепом, відсидів тюрму. Зараз Луценко очолив партію президента.

Луценко в СПУ

10 років (з 1996 по 2006) політик перебував у лавах Соціалістичної партії України. Два роки (1996–1998) був секретарем політради партії. З грудня 2003 року очолював Спілку молодих соціалістів.

Рік (з вересня 1997 по вересень 1998) Луценко був заступником міністра України у справах науки і технологій.

У березні 1998 — кандидат в народні депутати України (виборчій округ № 152, Рівненська область, 2-е місце з 20 претендентів). Також кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 58 в списку.

З вересня 1998 по квітень 1999 Луценко був помічником прем’єра Валерія Пустовойтенка.

Рівно рік з квітня 1999 по 2000 рік Луценко був помічником-консультантом нардепа Олександра Мороза.

З грудня 2000 року — співголова акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади в лютому 2001 року.

Одного разу будучи депутатом ВР Юрій Луценко прямо в сесійній залі подарував Леоніду Кучмі солом’яні лапті.

Учасник Помаранчевої революції

З травня 2002 до березня 2005 був нардепом 4-го скликання від СПУ. Склав депутатські повноваження 3 березня 2005.

Листопад 2004 — січень 2005 — член Комітету національного порятунку. Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.

Член Ради національної безпеки і оборони України (лютий 2005 — грудень 2006). Член Антикризового центру (з червня 2005).

З 4 лютого 2005 по 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.

Після призначення у лютому 2005 року міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ. У липні 2006 року остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та партією регіонів.

Проте, за рекомендацією президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцію.

У квітні 2006 обраний депутатом Київської міської ради.

«Народна самооборона»

Вересень — жовтень 2006 — у газеті «2000» з’явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сівкович.

2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень міністра. 1 грудня 2006 року парламент звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об’єднання «Народна самооборона».

Грудень 2006 — березень 2007 — радник Президента України.

Знову міністр

З листопада до грудня 2007 був нардепом від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 1 в списку. Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

Цього ж дня знову став міністром внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко.

Під час перебування на посаді був неодноразово критикований опозицією, питання про його відставку піднімали в парламенті.

Через конфлікт президента Віктора Ющенка з членами депутатської групи «Народна самооборона» Юрій Луценко став на бік Юлії Тимошенко і чув жорстку критику з боку президента.

28 січня 2010 року Верховна Рада України звільнила Юрія Луценка з посади міністра. Того ж дня уряд призначив Луценка першим заступником міністра внутрішніх справ і виконувачем обов’язків міністра.

Затримання і тюрма

26 грудня 2010 — співробітники спецпідрозділу СБУ «Альфа» затримали Луценка, коли він вийшов вигуляти собаку.

27 лютого 2012 року засуджений до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1-го рангу державного службовця.

Політика визнали винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартири своєму водієві та зарахуванні йому цивільного стажу як міліцейського. Присудили сплатити державі 643 тис. грн. збитків. Для цього конфіскували майно екс-урядовця. Описали машину та київську квартиру.

3 липня 2012 — Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка, а також визнав його політично вмотивованим.

7 квітня 2013 року тодішній президент Віктор Янукович своїм указом помилував Луценка.

«Третя українська республіка», Євромайдан

У 2013 році Юрій Луценко ініціював створення громадського руху «Третя українська республіка».

Він заявив, що до кінця 2013 року проект коштуватиме близько 100 тис. доларів, на який скинулась організаційна група, і заперечив причетність до його фінансування будь-яких політичних спонсорів.

1 липня 2014 «Третя українська республіка» стала політичною партією.

Під час Євромайдану Луценко часто їздив на схід України, в одній із поїдок до Харкова його облили зеленкою.

«Блок Петра Порошенка»

На з’їзді партії «Солідарність» обрали нового голову, ним став екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

Також партію перейменували, від сьогодні вона — «Блок Петра Порошенка».

Політичний хамелеон Луценко виступає за обмежене членство у партії. Ющенка брати не збираються. За словами нового лідера партії «він втратив час і показав, що eiqdiqexiekmp продається».

Анастасія Марцинюк, sprotiv.org

Теги статьи: Луценко Юрий