Визначити брехуна по його обличчю чи очах – справа непроста, але люди чомусь звикли вірити, що брешуть вони унікально й особливо, на відміну від інших. Тому-то Саша й подумав, що у нього талант від природи, і взявся за написання самому собі дифірамбів з допомогою власної компанії.
Депутати Вінниччини, як і всіх інших областей, вигадали один цікавий нюанс – маючи власні фірми, компанії, бренди та агентства, вони переписують все це «добро» на «лівих» людей. Щоб від себе увагу таким чином відвернути – мовляв, це не моє, а моєї 90-літньої троюрідної бабці з села і т.п.
Такою ж практикою скористався і екс-нардеп, колишній губернатор Вінниччини, екс-мер Олександр Домбровський. Позиціонуючи себе, як чесний і бідний опозиціонер, Домбровський зумів приховати від вінницької громадськості один цікавий факт. Окрім того, що колишній нардеп керує вінницькими інформаційними ресурсами, в його володінні знаходиться й медіа компанія «Регіон-Інформ». Будучи людиною публічною, він особливо не переймається тим, яким буде його рейтинг – за все подбає компанія. Регіон-Інформ - компанія Домбровського, яка, фактично, і піарить екс-нардепа, крім того, бізнес є бізнес – Домбровський встигає ще й на інших нажитися. Тому що бордами, сітілайтами та рекламними плакатами медіа компанії завішена вся Вінниця. А плакати на рекламних щитах, які належать іншим політичним силам, просто-напросто кудись зникають, натомість там з’являється продукція компанії Домбровського і хвалебні оди самому колишньому депутату.
Компанія була заснована ще в 1997 році, але особливо розкрученою вона стала за часів губернаторства Домбровського.
За допомогою монополізації ринку зовнішньої реклами, Домбровкий не тільки зміг заробляти зайві гроші продажем рекламних площ за шаленими цінами, а й сам добре пропіарився під час передвиборчої кампанії — адже згадаймо, в ході передвиборчих перегонів ледь не на кожному стовпі та щиті висіла політична реклама Домбровського.
А почалося все ще в період губернаторства нардепа. Розуміючи, що терміни перебування на посаді не вічні, тому й доступ до великих грошей буде закрито, Домбровський, скориставшись державними коштами, в короткі терміни організував “Регіон Інформ”. Компанія жорстко вдарила по заробітку чи не всіх вінницьких підприємців, які на той час намагалися організувати власну справу. Але губернатору було невигідне таке сусідство, тому-то з використанням тиску й погроз, рекламні фірми міста закрили. Одна за одною почали раптово зникати медіа-компанії та агентства, а підприємці, набравши кредитів на організацію свого бізнесу, просто розорилися. Скаржитися було нікому — так як все було “схоплено” командою губернатора Вінниччини. Але на цьому проблеми не закінчились. Новій компанії потрібна була розкрутка і працівники. Тому першою клієнтською базою Домбровського стали...його підлеглі. Навіть не маючи особливої потреби, вони були змушені розміщувати рекламу на новому ресурсі. Причому така технологія працювала “на ура” - хтось просто хотів вислужитися перед Домбровським, а хтось, боячись звільнення, яким губернатор погрожував своїм підлеглим, був змушений платити за абсолютно непотрібну річ. Цінова політика компанії теж була непростою: за послуги просили космічні ціни, так як навіть у столиці та найбільших містах України можна було без проблем і значно дешевше замовити якісну рекламу.
Один з колишніх вінницьких підприємців, який не побажав афішувати своє ім’я, розповів:
-
Це було в 2005-му, я щойно почав організовувати нову власну справу — рекламне агенство, було дуже важко. На розвиток компанії я та мій товариш взяли досить великий кредит. Під заставою була моя квартира. Проте одного дня до офісу нашої компанії вдерлися троє невідомих в масках. Сказали, якщо хочу жити — то повинен не рипатись. Пояснили, що я заважаю одній дуже серйозній людині. Тому заявили: або прикриваєш лавочку, або будуть дуже серйозні проблеми. В мене у 90-х роках навіть такого не траплялось, а я тоді мав декілька кіосків на Центральному ринку. Тоді ніяких “наїздів” не було.
Бізнесмен вирішив не реагувати на заяви молодиків у масках:
-
Було, звісно, страшно, проте не так за себе, як за сім’ю, тому що я не знав, що це за виродки і що вони можуть зробити. Через місяць до мого кабінету знову прийшли ті ж самі “знайомі”. На цей раз вони були налаштовані серйозніше. Сказали — якщо й далі буду ставати на їхньому шляху, то постраждають мої діти й дружина. Сказали, що за мною слідкують. Наступного дня, приїхавши вранці до офісу, я побачив, що двері зламано, у моєму кабінеті був бардак, розкидані документи, кругом бігали міліціонери, яких викликали офісні працівники. Зник мій ноутбук, а на сейфі були сліди злому — проте звідти нічого не встигли забрати, бо в офісі спрацювала сигналізація. Після цього ризикувати не хотілося. Зараз у мене інша справа, але не у Вінниці, бо це бандитське місто, тут до цього часу діють негласні закони дев’яностих років. Я не знаю, як тут можна з цим провладним рекетом вживатися, одні бандити при владі — були, є і будуть.
Такий випадок у нашому місті — не єдиний, але люди цього не афішують, бо існує страх за своїх рідних, за бізнес і підлеглих. Але “чесний” Домбровський, живучи “по понятіям” 90-х, тільки продовжував прибирати конкурентів зі свого шляху й організовувати бізнес. Вірніше, не так пан Домбровський, як його підлеглі. Він лише давав вказівки, а все інше робили за нього, бо особливої компетенції губернатор у цьому не мав і здібностей до бізнесу у нього не було, але зайвих грошей хотілося.
Отож, у 2005 році відбувся своєрідний “стрибок” в роботі медіа-корпорації, на карті сайту з’явилася маса фото з площинами розміщення рекламної інформації, зразки готових банерів та плакатів. Сама компанія почала робити досить дивні кроки “назустріч вінничанам” і організовувати всіляку “Міс медіа” та автошоу. “Для чого?” - запитаєте... Для того, щоб відвернути увагу громадськості від того, що гроші на проведення цього цирку беруть із ваших же кишень, але підсвідомо думка складається наступна: “Ну він же хороший, старається, все для людей!” Та так старається, що й собі чималу частину державних коштів привласнив, не зі свого гаманця він гроші для всіх цих заходів виділяє. Порошенко теж такими піар-ходами відомий — вкравши чимало, не виплачуючи податки та не розраховуючись з людьми, цукровий магнат “подарував” городянам фонтан — тіштеся десятою долею того, що я у вас вкрав.
Вінницька політична верхівка працює за однією схемою — все для людей, в той час як відволікання уваги громади від болючого питання виплати зарплат, організації ладу на вулицях та комунальній власності громадян компенсовують фестивалями й фонтанами, а також яскравими плакатами із задоволеним обличчям Саші Домбровського, який дивиться — ситий і задоволений — з висоти банерів на вінничан, як на кошенят, “яких розвели”. А городяни, навіть якщо й знають про те, звідки в Саші гроші на макулатуру, то все одно мовчать. Хто ж захоче, щоб за зайве необережно сказане слово його потім шантажували і погрожували розправою з дітьми чи ріднею?
А брехня брехнею й залишається — і не дивлячись на те, що компанія Домбровського стала лідером на вінницькому ринку серед продажу рекламних площ та інших рекламних і PR-послуг, усім відомо, яким шляхом відбувалася її розбудова. Так що Саші немає на що скаржитися, недарма він до недавнього часу вагався — йти йому в політику — чи ні. Навіщо вона йому, коли й тут “все схвачено”? Проте й піар власної персони обходиться Королю вінницької реклами задарма, тому-то й можна лізти на політичну вершину, не боячись, що грошей не qhiqqxidriqeqkmp вистачить.
ОРД
