Справка АНОНИМ ИНФО:
Родился 19 ноября 1967 года в селе Луговое Тальменского района в Алтайском крае. Своей Родиной считает Черкасщину, где он провел детство и откуда он ушел в армию. После школы дважды безуспешно пытался поступить на юридический факультетКиевского университета им. Шевченко. Трудовую деятельность начинал учеником слесаря-складальщика радиоаппаратуры на черкасском заводе «Импульс». Служил в армии. Службу проходил в Керкинском пограничном отряде в Туркмении на границе с Афганистаном, в том числе в составе мотоманевременной группы, действовавшей на афганской территории. В 1993 году окончил юридический факультет Киевского университета им. Шевченко. Сейчас получает экономическое образование. В 1992-1995 годах – сотрудник в совместном российско-американском предприятии «Саммит-Украин», юрисконсульт АБ «Инко». В 1995-2002 годах – генеральный директор ООО «Адвокатская компания «Моор и Кросондович». Эту фирму Николай Катеринчук основал вместе со своим студенческим другом - Олегом Бойко. Название компании составили девичьи фамилии их мам. На выборах 2002 года получил депутатский мандат в Винницком избирательном округе № 13. На президентских выборах 2004 года был доверенным лицом кандидата на пост главы государства Виктора Ющенко. В ноябре-декабре 2004 года участвовал в рассмотрении жалобы Ющенко в Верховном Суде Украины. В марте-сентябре 2005 года – первый заместитель председателя Государственной налоговой администрации Украины (ГНАУ). Должность оставил в связи с несогласием политики, которую проводило тогдашнее руководство ГНАУ во главе с Александром Киреевым. Николай Дмитриевич был председателем центрального исполкома НСНУ, членом президиума Совета «Народный Союз «Наша Украина». На парламентских выборах 2006 года избран народным депутатом по списку блока «Наша Украина» (№8). В прошлом созыве Верховной Рады был первым заместителем председателя Комитета по вопросам экономической политики. В ноябре 2006 года Николай Катеринчук ушел с должности председателя исполкома политической партии «Народный союз «Наша Украина». «Я вышел из партии именно поэтому, чтобы Катеринчука не обвиняли в попытке расколоть партию через его непомерные амбиции быть лидером. Я не хотел быть лидером этой партии, я хотел, чтобы там была демократия. Демократическая платформа проиграла в этой партии, потому я пошел из нее. И в настоящий момент все вопросы, связаны из НСНУ, включая возможность расколов и перспективы участия в следующих выборах, меня не интересуют», – так объяснил свою позицию Катеринчук. В декабре 2006 года объявил о создании общественно-политического движения «Европейская платформа для Украины». В 2006 году в «Топ-100» самых влиятельных людей Украины, которых ежегодно определяет журнал «Корреспондент», Николай Катеринчук занял 77-ю позицию. В сентябре 2007 года Катеринчук стал главой Европейской партии Украины. Резонанас - в 2007 году в «Топ-100» журнале «Корреспондент», Катеринчук занял 72-ю позицию. На досрочных парламентских выборах 2007 года Николай Катеринчук избран в Верховную Раду по списку блока «Наша Украина – Народная самооборона» (№5). Николай Дмитриевич вошел в список по квоте «Народной самообороны». На досрочных выборах 2008 года баллотировался на должность мэра Киева и возглавлял блок своего имени. Как претендент на должность столичного головы он получил поддержку 4, 44% избирателей. Блок Николая Катеринчука получил 5 депутатских мандатов, но свою фракцию в Киевсовете ему так и не удалось сформировать. Николай Катеринчук, который отказался от депутатства в столичном совете в пользу Верховной Рады Украины, произошедшее называет своей ошибкой. Цитата с сайта Мафия Украины: «Я выхожу на самостоятельную политическую орбиту, и это мой первый урок», - говорит он («Фокус», 20 июня 2008 г.). Семья Женат. Супруга – Анастасия. В браке уже 16 лет. Николай и Анастасия познакомились на дискотеке в студенческом городке. Увлечения Любимый вид спорта – бокс. На одной из интернет-конфренций Николай Катеринчук рассказал, как в студенческие времена подрабатывал вышибалой в дискоклубе. «Я был студентом, и мы с моим другом работали на одной из студенческих дискотек «вышибалами», то есть поддерживали порядок – не давали местным бить студентов», – вспоминает Николай Дмитриевич (Forum, 25 октября 2007 г.). Сейчас в его кабинете есть «секретная комната», в которой стоят спортивные тренажеры. Любит рыбачить, читать, играть в футбол. Николай Дмитриевич говорит, что любит отдыхать на даче. Ему нравится рэп, хи-хоп, R&B. Болеет за футбольные команды «Динамо» (Киев) и «Карпаты» (Львов). Политические амбиции Николай Катеринчук без тени смущения говорит, что через пять лет намерен возглавить правительство. «Я хотел бы быть премьер-министром, который проведет Украину в ЕС», – делится Николай Дмитриевич («Корреспондент», 10 ноября 2007 г.). При этом Катеринчук утверждает, что для него важна не сама должность: «Главное – это не портфели, а ответственная политика, которая работает на интересы граждан. Но вы имеете право требовать раздачу портфелей только тем политикам, которым вы доверяете. Мне бы не хотелось, чтобы в агитационных целях использовались одни люди, а потом за их спиной назначались по непонятной логике люди, политически безответственные» (Forum, 25 октября 2007 г.).
Компромат
Присвоение авторских прав. В ноябре 2005 года председатель антикоррупционного комитета «Межа» Тарас Клименко обвинил Николая Катеринчука в присвоении авторских прав на препарат для повышения потенции «Эректил», который был разработан в научно-исследовательском центре концерна «Стирол» и последующей продаже патента за границу. По словам Тараса Клименко, на махинациях с патентом Катеринчук заработал около 45 миллионов гривен, а налоги с них в казну не поступили. Лоббирование бизнес-интересов В СМИ активно муссировалась тема лоббирования Николаем Катеринчуком интересов НПК «Галичина» и к Дрогобычскому НПЗ. Николай Дмитриевич говорит, что давно уже не имеет отношения к бизнесу: «Я деловой человек и я понимаю все законы развития бизнеса. Я могу консультировать, я могу давать любые советы относительно бизнеса. Единственное, что я сам не веду бизнес. Это единственная разница между бизнесом и когда ты консультируешь относительно бизнеса» (Би-Би-Си, 19 февраля 2007 г.). Работа на Черновецкого. В 2008 году во время досрочных выборов в Киевсовет Николая Катерничука обвиняли в том, что вся его избирательная кампания ведется с учетом интересов Леонида Черновецкого. По крайней мере, министр внутренних дел Юрий Луценко называл Катеринчука «техническим кандидатом». Николай Дмитриевич категорически это отрицал. В судебном порядке он оспорил заявление Луценко. Суд встал на сторону Катеринчука, признав, что глава МВД распространял заведомо неправдивые сведения. Материальное состояние. За 2007 год заработал 87,8 тыс. грн. Имеет квартиру в центре Киева общей площадью 87 кв.м. Есть земельный участок 12 соток в селе Процив (Киевская область). Владеет автомобилем Lexus 470, 2005 года. По его словам, сейчас ездит на служебном автомобиле.
Если ребенка вовремя не отучить врать, то из него вырастет политический деятель. Это я сейчас не про Николая Катеринчука – просто такая замечательная шутка, что с нее любую статью о политике можно начинать. Конечно, можно вспомнить о том, как Николай Катеринчук провел свою команду в Киевраду и эта фракция радостно перешла в большинство Черновецкого и голосовала за назначение теперь уже «регионального» зятя Олеся Довгого секретарем. Можно, но я не буду. Речь не о честности Катеринчука либо ее отсутствии. Речь об элементарной культуре. Если мэры Донецка и Горловки разговор с журналистами начинают со слова «Здравствуйте», а их пресс-службы тем паче демонстрируют хорошее воспитание – то уж от соратников кандидата в мэры столицы мы можем ожидать элементарной культуры? Можем. И, кстати, совершенно зря. На редакционную почту сайтов «Донецкие вести» и «Мнение» пришло письмо от пресс-службы лидера Европейской партии, которое достойно внимания. Я буду цитировать без купюр, чтобы не возникло подозрений в подтасовке. Кстати, уважаемый читатель, а как Вы начинаете письмо к незнакомому человеку? Может, со слова «Здравствуйте?» Или модное инетовское «доброго времени суток» используете в качестве приветствия? Или, как один влиятельный провайдер со слов «Мир вам»? Теряете время на лишнюю вежливость. Учитесь у Мыколы и его пресс-службы: «До відома сайту «Багнет» та ЗМІ». Краткость – сестра таланта. Не при сексе и, наверное, не при переписке с незнакомым человеком, но кто я такой, чтобы судить пресс-службу народного депутата и лидера партии? «К сведению», - суровое начало. Так можно писать своим подчиненным, хотя все равно тон будет считаться несколько хамским. Но начинать так письмо к посторонним людям – явно перебор. Далее по тексту: «Повідомляємо, що новина «Катеринчук неожиданно решил поддержать геев» http://www.bagnet.org/news/politics/215197 не відповідає дійсності. Прес-служба народного депутата України Миколи Катеринчука не розсилала таке повідомлення». По ссылке на Багнете новости уже нет (жаль, я бы перепечатал), а на сайтах «Донецкие вести» и «Мнение» она не выходила. Честное слово, я вообще не знаю, как Катеринчук относится к геям. Даже не интересовался. Я слышал, что эта тема здорово взбудоражила наших депутатов и даже примирила некоторых влиятельных ребят из Батькивщины с Партией регионов (мы уже писали, как голубые объединяют парламентариев). Но с какого боку тут Катеринчук – не знаю. Мне он всегда казался натуралом. Хотя, сексуальные предпочтения пана Миколи совершенно не мое (как, наверняка, уточнила бы его пресс-служба – «не мое собачье») дело. Он может их поддерживать, вступить в ряды или сжигать на костре по торжественным дням – личное дело его, геев и правоохранителей, если все-таки будет сжигать. Меня другой вопрос задевает – мы здороваться будем или как? Я понимаю, не все сотрудники пресс-служб политиков могут искренне желать здоровья журналистам. Тем паче, у соратников Николая Катеринчука нет особых причин желать здоровья лично мне после статьи «Маленькие люди в борьбе за большой Киев». Но, черт побери, можно как-то начинать письмо с приветствия, вместо «К сведению»? Катеринчук вроде на мэра столицы претендует, должна же у будущей пресс-службы градоначальника быть какая-то культура. «Щонайменше перевіряйте достовірність повідомлення на партійному сайті!!!» - рекомендует журналистам неизвестный человек, скрытый за официальной подписью «пресс-служба Миколи Катеринчука». Именно с таким количеством восклицательных знаков. Это, наверное, можно считать громким криком? То есть на меня совершенно без повода наорала «пресс-служба Миколи» и даже слово «донецкие» в названии сайта меня не уберегло от ушата этого гнева? Я бы как героиня русской книги собачка Му-му спросил «За что?», но боюсь, что «пресс-служба Миколы» ответит очередным оскорблением. Я мог бы ответить на русском, но по тексту. «Щонайменьше» – это «как минимум?» Так вот: «Как минимум научитесь отправлять письма по адресу, здороваться и не злоупотреблять (слитно – я вежливый человек) знаками препинания». Потому что культура, этикет – это либо стало естественным к определенному возрасту, либо уже не придет. И если с такими манерами можно работать в «пресс-службе Миколи», а сам Микола Катеринчук с такими соратниками претендует на кресло мэра Киева – Бог им судья. В конце концов, был же мэром Черновецкий. Почему бы не шагнуть еще ниже? Киевляне, как вам такой вариант?
Катеринчук пытается протащить в Киевраду людей Черновецкого
Люди экс-мэра причастные к дерибану киевскогой земли могут попасть в Киевсовет по списку "Европейской партии" Катеринчука Пока в Украине все внимание сосредоточено на выходе из серьезного политического и экономического кризиса и на предстоящей президентской кампании, часть политиков начала подготовку и к выборам в Киеве. Состоятся они должны, как и выборы главы державы, 25 мая. По той информации, которая поступает уже сегодня, списки некоторых политических партий на выборах в Киевсовет смогут удивить даже видавших виды наблюдателей. В частности, стало известно, что с помощью "Европейской партии" Николая Катеринчука депутатские места планируют получить люди из ближайшего окружения экс-мера Леонида Черновецкого. Как сообщают источники, в список "ЕП" с большой долей вероятности будут включены такие фигуры как Сергей Крымчак, Виталий Павлик, Светлана Костюк и Александр Супруненко. Деятельность этих лиц была не всегда публичной, но от того не менее показательной. И что особенно важно, она очень красноречиво демонстрирует какие же именно "европейские" ценнности исповедует сам г-н Катеринчук. В частности, Виталий Павлик, Сергей Крымчак и Светлана Костюк входили в состав фракции Блока Леонида Черновецкого в Киевсовете. Все трое — еще достаточно молодые люди, как впрочем и вся "молодая команда" Лени-Космоса. Сергей Крымчак занимает пост секретаря комиссии по земельным отношениям. Думается, что о размахе земельного дерибана в период правления Черновецкого наслышаны все. Кстати, главу земельной комиссии Александра Евлаха, который сбежал из Киева, в свое время все-таки экстрадировали из Германии в Украину, где, правда, быстро амнистировали. Виталий Павлик занимает должность главы комиссии по вопросам правопорядка, регламента и депутатской этики. Именно Павлику используя свои полномочия удавалось "зарубить" все попытки оппозиции отправить Черновецкого в отставку. Вместе с Костюк они несут свою долю ответственности за разграбление Киева, случившееся в последние годы. Напомним, что даже ставленник Януковича Попов заявлял, что речь идет о десятках миллиардов долларов, которых лишилась столица. "В нормальном государстве то, что сотворила мошенническая группировка Черновецкого - попросту невозможно. В нормальном государстве все выше перечисленные граждане за содеянное давно бы гнили на рудниках. Вместе с продажными прокурорами, судьями и крышевавшими их за мзду президентами", - так оценивала деятельность команды Черновецкого в Киеве влиятельная газета "Зеркало недели" в одной из своих публикаций. Следующий из данного списка — Александр Супруненко, экс-депутат Верховной Рады от Партии регионов, проигравший на парламентских выборах в 2012 году борьбу на округе Ксении Ляпиной. Он приходится родным братом Вячеславу Супруненко, человеку, на которого фактически были завязаны все преступные схемы в столице. Что объясняется просто — Супруненко-младший был зятем Леониду Черновецкому. "Каждый винтик системы отвечал за свой участок, — делится знаниями один из наших собеседников. — О клиенте, попадающем на любом этапе в разработку оповещали центр принятия решений. Вячеслав Супруненко — его ключевая фигура. Зять Черновецкого осуществлял глобальный контроль. А также производил отсев неэффективных чиновников-участников. Земельный кадастр и управление по земельным ресурсам были под Супруненко", - писала "Зеркало недели". В 2011 году СБУ подготовила и передала в прокуратуру материалы по факту присвоения структурами, близкими к Вячеславу Супруненко, объектов коммунальной собственности. Путем допэмиссий акции коммунальных предприятий, в частности "Киевгорстрой", банк "Крещатик", "Водоканал", "Київмлин" и другие, размывались, после чего Киев "добровольно" уступал свои корпоративные права "бизнесменам". Как правило, все операции проходили через компанию "Новый регион", связанную с Супруненко. И это только небольшие штрихи к той катастрофе, в которую погрузили Киев преступники. В том же 2011 году Вячеслав Супруненко был объявлен в международный розыск по обвинению в разбойном нападении. Правда, он все же успел сколотить в Киевсовете из осколоков Блока Черновецкого фракцию "Демократическая партия Украины", в которую входят все те же Костюк, Крымчак и Павлик, и которая действует по сегодняшний день. Примечательно, что, как пишут "Вести", Вячеслав Супруненко "под шумок" революции пытается вернуть себе некоторые активы в Киеве, в частности — забрать за долги Киевский ипподром. А заодно и провести своих подручных, уже набивших руку на махинациях, включительно с родным братом, в новый состав Киевсовета. Используя для этого привлекательный бренд Европейской партии. Для Катеринчука опыт сотрудничества с Супруненко далеко не первый. В 2008 году трое из пяти депутатов, прошедших по его списку, проголосовали за назначение Олеся Довгого секретарем Киевсовета и стали частью большинства. Все они работали на Вячеслава Супруненко, а значит были людьми Черновецкого. Николай Катеринчук привык быть ширмой для чужих проектов, хотя постоянно напускает на себя лоск "демократа". Для чего Супруненко и компания идут на выборы? Для того чтобы и дальше "делать деньги" на коммунальной собственности, чтобы лишать жителей Киева их имущества. Зачем господин Катеринчук в очередной раз девальвирует понятие "европейский", особенно после Майдана? На этот вопрос он должен ответить лично.
М.Катеринчук має відношення до зникнення грошей, зібраних для Оксани Макар?
Народний депутат і голова «Європейської партії України» Микола Катеринчук може мати відношення до грошей, які були зібрані в Україні та закордоном для лікування жертв резонансних злочинів на Миколаївщині – Оксани Макар та Олександри Попової. Таку думку висловлює правозахисник, керівник Миколаївської приймальні Української Гельсінської групи з прав людини Олена Кабашна в інтерв’ю Інтернет-виданню «Преступности. НЕТ». Нагадаємо, що у березні 2012 року групове зґвалтування та жорстоке вбивство 19-річної мешканки м.Миколаїв Оксани Макар викликало справжній шок в суспільстві. Троє вже засуджених злочинців спочатку душили, а пізніше намагались підпалити ще живу дівчину. Не зважаючи на це, Оксана Макар не померла одразу, а ще 19 діб боролась за життя у Миколаївській лікарні швидкої допомоги. На лікування цієї дівчини, а також жертви жорстокого побиття Олександри Попової, яка лікувалась у тій же лікарні, в Україні та в інших країнах була зібрана колосальна сума грошей, щонайменше 1 мільйон гривень, хоча точна сума не відома. Збирати гроші в таких масштабах – тут потрібні професійні навики. Мені здається, що тут роль Миколи Катеринчука дуже зрозуміла. Залучались люди, які вміли професійно збирати пожертви, тому що сама Суровицька [Тетяна Суровицька - матір Оксани Макар, раніше судима, - ред.] – це нуль, – розповідає правозахисник. Оскільки ніякий облік грошей не вівся, достеменно так і не відомо, скільки грошей встигли витратити на ліки для самої О.Макар (яка померла 19 березня 2012 року), скільки – для Олександри Попової (для її лікування буцімто передала якісь кошти Тетяна Суровицька), а скільки було передано німецькому журналісту Райку Опітцу, якого до «справи Оксани Макар» залучив саме Микола Катеринчук (він був одним із офіційних захисників Т.Суровицької у судовому процесі над вбивцями її доньки). Розповідає Олена Кабашна: Опітц і Катеринчук були тісно пов’язані по виборчій кампанії, Опітц постійно був з ним у Вінницькій області, на 13 окрузі, і Катеринчук представляв його як депутата Європарламенту. Як повідомлялось у ЗМІ, після смерті своєї доньки Тетяна Суровицька передала Райку Опітцу суму в 640 000 гривень «з рук в руки». Опітц начебто відвіз гроші в Німеччину, звідки згодом привіз 2 енцифалографи. За його словами, один апарат придбано за гроші, взяті у Суровицької, інший – подарунок німецьких лікарів. Втім, точну вартість апаратури встановити неможливо, оскільки її митна вартість складає всього… 10 євро. Мама Олександри Попової (для лікування якої в тому числі й необхідний був енцифалограф), Алла Ґудзь, заявляла, що обладнання використовувати неможливо, оскільки воно не комплектне. Керівник Миколаївської приймальні Української Гельсінської групи з прав людини Олена Кабашна підозрює, що зібрані співчутливими українцями гроші пішли «не зовсім» туди, куди потрібно, а маніпуляції Оптіца з несправними енцефалографами – просто прикриття скоєного розкрадання. Якщо насправді вони [гроші, - ред.] пішли туди, куди ми думаємо – на виборчу кампанію Катеринчука, то це просто… Катеринчук був бідний, від нього напередодні виборів втекли усі, він залишився практично без нічого, ніхто не думав, що він взагалі буде балотуватись. Звідки ж взялись гроші на проведення кампанії? Якщо вдасться довести, що туди пішли «гроші Макар», то на Катеринчука чекає сумний фінал,– стверджує О.Кабашна. Запитання правозахисника, звичайно ж, залишаються без відповідей. Відомо лише, що невдовзі після завершення виборчої кампанії Микола Катеринчук розсварився із Райком Опітцом. Народний депутат відгукується про Опітца із роздратуванням, намагаючись зобразити як афериста та провокатора. Втім, Катеринчук не заперечує, що німець надавав йому цінні послуги: Він не подвійний агент, він проходимець. І те відео з Хармсом на невеличкому човні на Дніпрі знімав також Опітц… [йдеться про відео, яке зафіксувало Катеринчука і його іншого німецького друга Лутца Хармса в розкішній обстановці на яхті, - ред.] Хоча, коли я був у Німеччині, я за допомогою Опітца вже ввечері був на зустрічі у президента Гаука. – сказав М.Катеринчук в інтерв’ю «Українській Правді» .
Звідки гроші, Коля?
Гіперактивна кампанія Миколи Катеринчука в Києві когось дивує, когось дратує, для когось лишається загадкою, когось наштовхує на різні конспірологічні версії щодо фінансування всіх цих бігбордів, агітаторів у корпоративних футболках, відвертої “джинси” у ЗМІ та всього іншого на взірець поки-що такого екзотичного в Україні методу агітації як реклама у YouTube. “Інформатор” провів власне розслідування, хто все це фінансує, і дізнався багато дивних на перший погляд фактів. Але найголовніше – слід згадати не самих інвесторів, а явище. Хто такий Микола Катеринчук і чому йому дають гроші? У великій політиці Микола Дмитрович з 2002 року, відколи вперше став народним депутатом від виборчого округу у Вінницькій області, балотуючись від найпопулярнішого тоді Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. Згодом Катеринчук став довіреною особою Ющенка на президентських виборах, а потім двічі за списком “Нашої України” ставав народним депутатом у 2006 і 2007. В часи розквіту політичної кар’єри Віктора Андрійовича Катеринчук дуже гордився тим, що Ющенко – його кум, хрестив його доньку. У січні 2007 року Президент Ющенко нагородив свого кума Миколу орденом «За заслуги» III ступеня. “Щира вдячність” за підтримку вилилась у те, що, коли Ющенко програв вибори, Микола Дмитрович завзято став поливати його брудом. Крім всього іншого, Катеринчук прославився тим, що першим з українських політиків відкрито виступив за захист прав представників ЛГБТ-спільноти (лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансексуалів). Встиг в минулому адвокат Катеринчук побути і чиновником. З березня по вересень 2005 року працював першим заступником голови державної податкової адміністрації України. Єдине чим він запам’ятався на посаді – так це тим, що юрист за освітою Микола Катеринчук грубо порушував закон, півроку суміщаючи посаду у виконавчій владі із депутатським мандатом. Микола Дмитрович тривалий час балансував між самостійною політичною кар’єрою і участю в інших проектах, якщо власний не світить перспективами. Інакше як пристосуванством це не назвеш. Судіть самі: навесні 2006 року Катеринчук стає депутатом від “Нашої України”, у листопаді цього ж року залишає партію, за квотою якої отримав посаду першого заступника голови Комітету з питань економічної політики, створює Європейську партію України (ЄПУ), розкручує її. Однак, як тільки стало зрозумілим, що у вересні 2007 відбудуться дострокові парламентські вибори, а ЄПУ світить результат, співзвучний з її абревіатурою – Катеринчук …знов випрошує у свого кума Ющенка місце у списку. А вже навесні 2008 пан Микола вдруге вирішує, що він – самостійний політик. Йде у мери Києва і веде до Київради “Блок Миколи Катеринчука”. Незважаючи на дуже дорогу – близько 40 мільйонів доларів – масштабну передвиборчу кампанію (яка так нагадує нинішню діяльність очільника ЄПУ!) Катеринчук здобуває на мерських виборах аж …4,25%. А його іменний Блок – 3,47% – і п’ятеро “катеринчуківців” стають депутатами міської ради столиці. Ще під час кампанії Микола Катеринчук жорстко “спалився” зі своїм головним спонсором – ним виявився …зять тодішнього мера Леоніда Черновецького В’ячеслав Супруненко. Агенство Супруненка “Прайм груп” проводило кампанію Миколи Дмитровича. Вже на першій сесії 3 з 5 (60%!!!) депутатів від “Блоку Миколи Катеринчука” стали “тушками”, проголосувавши за кандидатуру протеже Черновецького Олеся Довгого у секретарі Київради: Роман Ярошенко, Борис Гавриленко і Пасло Тесленко. Найкомічніше у цій ситуації, що команда Катеринчука йшла на вибори під лозунгом “Ми не зрадимо!”. Катеринчук тоді ніяково виправдовувався, мовляв, його зрадили і він же не може контролювати всіх своїх депутатів… Звісно, він не міг їх контролювати, бо місця у прохідній частині списку, за нашою інформацією, продавав за 4-7 мільйонів доларів. Після цього Катеринчук всіляко намагався дистанціюватися від проведених ним у Київраду “тушок”, а згодом – і від свого кума й, по суті, хрещеного батька у політиці Віктора Ющенка. На президентських виборах Микола Дмитрович підтримує Юлію Тимошенко, за що вона начебто обіцяла йому чи то одне, чи то три місця у прохідній частині свого списку. Але не так сталося, як гадалося. Юлія Володимирівна вибори програла, опинилась за ґратами – і на передвиборчому з’їзді “Батьківщини” Катеринчук себе у списку не знайшов взагалі. Яценюк, Турчинов і Мартиненко, які реально керували процесом формування списку, вирішили, що Катеринчук їм ні до чого. Менше з тим, хитрий Микола свою образу за “кидок” у публічний простір не виніс. Адже у Вінницькій області, де він пішов по округу, “Батьківщина” принаймні на той час була найпопулярнішою партією. Справді серйозних конкурентів у нього не було – і Катеринчук легко переміг, знов ставши депутатом. Фінансування кампанії за словами самого Катеринчука обійшлося у 600 тисяч доларів. 300 тисяч йому виділив штаб “Батьківщини – у “вдячність” за це пан Микола сьогодні працює проти цієї партії. Згадайте, до речі, як він “подякував” Ющенку за підтримку, посаду, орден, двічі – депутатство. І справді вірна народна мудрість: той, хто зрадив раз – зраджуватиме завжди. А ще 300 тисяч, за словами Катеринчука, дали його друзі: Червоненко (тоді працював в уряді Азарова), Зейналов, Лопушанський (запам’ятайте це прізвище!). Однак, за даними “Інформатора” значну частину цих грошей дав …Петро Порошенко, який водночас забезпечив лояльність до Катеринчука “5 каналу” та інших підконтрольних йому ЗМІ. Миколу Дмитровича і Петра Олексійовича донедавна об’єднувала давня дружба. На останньому дні народженні Катеринчука перший тост говорили його батьки, другий – Порошенко. Символічно, правда? Сьогодні ми знову бачимо безмежну “вдячність” пристосуванця Миколи, спостерігаючи, як він тролить і поливає брудом Порошенка. Нещодавно Катеринчук заявив наступне: “Для Порошенка політика – це бізнес. Вона йому допомагає заробляти гроші”. Якось “забув” Микола Дмитрович, що частина цих грошей була витрачена на його передвиборчу кампанію. Отже, після парламентських виборів Катеринчук намагався домовитися з керівництвом “Батьківщини” за право балотуватися у мери Києва в якості кандидата від об’єднаної опозиції. Домовитися не зміг. Тож вирішив знову повернутися до самостійної політичної кар’єри. Цікаво, чи надовго?.. Здавалося б, після минулих київських виборів, після 60% “тушок” на першій сесії на Катеринчуку як на політику в Києві можна було б ставити хрест. Але – ні. Він знов переконує, що дасть “владу-киянам”, знов зібрався у мери і знов намагатиметься провести фракцію у Київраду, цього раду під брендом ЄПУ, адже блоки заборонені змінами до законодавства. Дивно навіть уявляти, хто може додуматися до такої дурниці, як давати гроші на столичні вибори настільки дискредитованому у Києві політику. Проте, такі люди є. Можливо, вони просто заздрять тим “тушкам”, які тоді пройшли від “Блоку Миколи Катеринчука” в минулу Київраду, легко відбили витрачені на вибори гроші, ще й заробили з лихвою відпрацювавши свої інвестиції, лобіюючи свій бізнес, знаходячись спершу у прочерновецькій більшості, останні роки – у пропоповській. Проплачені Катеринчуком соціологічні опитування показують йому неабиякий результат – що ж краще може переконати нинішніх спонсорів не припиняти фінансування. Однак реальна соціологія показує, що нинішні інвестиції Катеринчук не відпрацьовує. Мером Києва він не стане – це однозначно. Чи проведе фракцію у Київраду – не факт, але, якщо і проведе – то зовсім маленьку. І чимало спонсорів та їх протеже депутатами столичної міськради так і не стануть… Так і не пробачили кияни такої жорсткої зради свого вибору у 2008 році. Хто ж платить за таку масштабну кампанію Миколи Катеринчука? Андрій Лопушанський Андрій Ярославович – людина величезних фінансових можливостей. Народний депутат у 2006-2007 роках за списком тієї ж “Нашої України”. Тривалий час з перервами працював першим заступником голови НАК “Нафтогаз України”. Лише в офіційній декларації у нього та його сім’ї близько шести мільйонів гривень річного доходу, автопарк – “Мерседес”, два “Каділаки”, “Рендж Ровер”, три квартири, інше нерухоме майно, земельні ділянки, цінні папери і т.д. Джерело “Інформатора” у найближчому оточенні Лопушанського підтвердило, що нині він інвестує свої кошти у політичної проект Катеринчука. Що ж, згадався анекдот, який розповідали друзі з Львівщини: “Політична кар’єра Лопушанського цілком відповідає його прізвищу”. Андрій Ярославович, який досі є членом цілком маргінального “Конгресу українських націоналістів” йшов у народні депутати на минулих виборах по 125 округу Львівської області. Де факто він був кандидатом від влади – на час кампанії працював у виконавчій владі і не був звільнений. Витратив на кампанію понад 4 мільйони доларів: подарунки виборцям (завуальований підкуп), всіляка можлива благочинність, “джинса” у місцевих ЗМІ, концерти зірок естради і навіть відкриття власним коштом пам’ятників Степану Бандері – нічого не допомогло. Лопушанський умудрився з тріском програти вибори судимому за вбивство братові Олега Тягнибока Андрієві. Між іншим, однією з “фішок” передвиборчої кампанії Лопушанського була програма “Народний адвокат” – технологія, яку Катеринчук застосовував ще на виборах 2002 року (одразу припинив її, відколи став депутатом). Що ж, прислухається Андрій Ярославович до порад Миколи Дмитрович. Але результат інвестицій, вочевидь, знов буде невтішний. Лопушанський, такий Лопушанський… Ігор Воронов Інформатор ОРД 02 у найближчому оточенні Воронова підтвердив, що Ігор Олексійович сьогодні активно фінансує Миколу Катеринчука. Власник одного з найфешенебельніших ресторанів Києва “Фелліні” Ігор Воронов відомий, перш за все тим, що свого часу успішно продав свою страхову компанію “Кредо-Класік”. Тоді ймовірним покупцем називали одіозного російського політика Олександра Лєбєдєва. Воронов має невдалий досвід політичних інвестицій – у 2002 році він фінансував Партію зелених України. Тоді ця парламентська на той час партія скотилася у політичний маргінес і досі з нього не вийшла. У багатьох складалося враження, що в наш час Ігор Олексійович зовсім відійшов від політики і повністю сконцентрувався на своїй жазі до колекціонування виробів мистецтва і піарі своєї дружини Тетяни Рамус. Тим не менш, останнім часом у хазяїна “Фелліні” знов з’явилися політичні амбіції – і він щедро фінансує проект Миколи qhiqhuiqhdidqrkmp Катеринчука.
Компромат Украины и РОССИИ
